Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць

Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/bc009876-8b81-456e-9ed0-eb8b94261ec8

News

Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців : збірник наукових праць

Browse

Search Results

Now showing 1 - 9 of 9

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх учителів технологій
(Київ ; Вінниця : Планер, 2014) Федорук, Г. М.; Федорук, Г. Н.; Fedoruk, H. M.
У статті проаналізовано етапи, методи й прийоми формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки.
Використання веб-квестів у самостійній роботі майбутніх учителів технологій
(Київ ; Вінниця : Планер, 2015) Федорук, Г. М.; Федорук, Г. Н.; Fedoruk, H. M.
У статті проаналізовано особливості використання веб-квестів у формуванні інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки.
Застосування сучасних педагогічних технологій та інноваційних методик у процесі навчання та виховання молодших спеціалістів на заняттях з психології
(Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2014) Онуфрійчук, С. В.; Онофрийчук, С. В.; Onufriichuk, S. V.
У статті розглянуто сучасні педагогічні технології та окремі інноваційні методи, які застосовують у процесі навчання та виховання молодих спеціалістів. Проаналізовано особливості інтерактивних технологій та їх значення у навчально-виховному процесі. Описано методику їх застосування на заняттях. Обґрунтоване значення сучасних педагогічних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Проведено аналіз окремих методів навчання. Детально описано тренінг як одну із своєрідних методик на заняттях з психології
Підготовка майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку
(Київ ; Вінниця : Планер, 2015) Фрицюк, В. А.; Frytsiuk, V. A.
У статті здійснено аналіз понять «саморозвиток» та «професійний саморозвиток майбутнього вчителя». Простежено розуміння науковцями останнього поняття з філософської, психологічної, педагогічної точок зору. Це дало змогу уточнити сутність поняття «готовність майбутнього вчителя до професійного саморозвитку». У результаті аналізу літератури уточнено основні положення теорій професійного розвитку. Розглядається навчальна діяльність у контексті підготовки до професійної та її вплив на активізацію саморозвитку особистості. Визначено засоби професійного саморозвитку, з-поміж яких: самовиховання, самоосвіта й самовдосконалення в поєднанні з практичною професійною діяльністю.
Освітнє середовище у підвищенні якості педагогічної підготовки майбутнього вчителя фізики і математики
(Київ–Вінниця :ТОВ фірма «Планер», 2016) Демкова, В. О.; Demkova, V.; Заболотний, В. Ф.; Zabolotniy, V.
У статті здійснено теоретичний аналіз різних наукових підходів до визначення поняття освітнього середовища вищого навчального закладу та обґрунтування даної категорії як однієї з педагогічних умов реалізації особистості студента, як фактору розвитку особистості майбутнього вчителя фізики і математики. Під поняттям освітнього середовища вищого навчального закладу розуміють професійно і особистісно-стимулююче середовище, яке є сукупністю матеріальних, педагогічних і психологічних факторів вузівської дійсності, що спонукають об’єктів освітнього процесу до професійно-особистісного розвитку і саморозвитку. Створення освітнього середовища у вищому навчальному закладі є важливою умовою, що стимулює результативність педагогічної підготовки у професійному становленні майбутнього вчителя фізики і математики. Суб’єкти освітнього процесу організують, створюють освітнє середовище, постійно впливають на нього в процесі функціонування. Розглянуто суть, основні структурні компоненти та фактори освітнього середовища як засобу опосередкованого педагогічного впливу на студентів у вищій школі. За однією з класифікацій до особистісних компонентів середовища відносять: соціальний, мотиваційний, креативний, рефлексивний, аксіологічний та інтегративний. Освітнє середовище з фізики включає в себе такі компоненти: ресурсно-суб’єктний, матеріально-технічний та ідейно-технологічний. До факторів освітнього середовища відносять сукупність явищ і процесів, які в предметно-рекреаційному, просторово-тимчасовому, інформаційному, комунікативно-діяльнісному, морально-психологічному або будь-яких інших аспектах пов'язані з освітнім процесом, виступають як його умова, передумова, предметна оболонка
Деякі аспекти впровадження методів дистанційного навчання у вищі навчальні заклади
(Київ ; Вінниця : Планер, 2016) Мельник, Л. В.; Melnyk, L.
У статті доведена необхідність застосування інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців, розглянуто направлення застосування дистанційних технологій у сучасній освіті. дистанційна форма навчання вирізняється серед інших, є специфічною. Проаналізовано особливості організаційно-педагогічного забезпечення навчального процесу та специфіку фахової підготовки за даних умов. У статті зазначається, що впровадження дистанційних технологій вимагає відповідного організаційного, навчально-методичного, матеріально-технічного, кадрового забезпечення. Автор наголошує на тому, що свідоме та обґрунтоване використання інформаційних технологій покращує підготовку спеціалістів, веде навчально-виховний процес, від відтворювального рівня засвоєння знань до творчого самостійного рівня їх набуття, допомагає адаптуватися в інформаційному суспільстві. Основою навчального процесу дистанційного навчання є цілеспрямована та контролююча інтенсивна самостійна робота студента. Особливу увагу зосереджено на тому, що дистанційна освіта є новою формою організації освітнього простору, де долаються обмеження, пов’язані з місцем і часом отримання освіти, уподобанням до єдиних національних освітніх традицій та державних освітніх стандартів, за рахунок використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання Автор стверджує, що змістом процесу дистанційного навчання є самостійне здобуття знань, уміння застосовувати отримані знання у процесі вирішення різноманітних пізнавальних і практичних завдань.
Сучасні тенденції професійної підготовки вчителя математики
(Київ ; Вінниця :Планер, 2016) Абрамчук, В. С.; Abramchuk, V.; Бабюк, Д. О.; Бабюк, Д. А.; Babyuk, D.; Абрамчук, І. В.
В статті визначені основні якісні характеристики структури і змісту готовності майбутніх вчителів математики до професійного саморозвитку і самореалізації. Важливою задачею у підготовці сучасних учителів-математиків є їх орієнтація на розвиток творчої активності, здатних до творчих роз’яснень, переконань учнів, соціальних потреб запиту на вибір конкурентоспроможних на ринку праці професій. Професійна підготовка майбутніх фахівців у педагогічних ВНЗ визначає сукупність умов, направлених на підвищення її ефективності, на актуалізацію суб’єктивних основ готовності студентів до професійної діяльності. До таких основ можна віднести формування стійкості внутрішньої мотивації, когнітивних, технологічних, рефлексивних і соціальних аспектів готовності особистості до саморозвитку і самореалізації. Вплив соціально-економічних факторів на розвиток освіти не завжди є безпосереднім але обов’язково повинні бути створені суспільні умови для розвитку точних наук, на підняття престижу вчителів, на створення умов росту їх культурного і професійного рівня. У формуванні творчої особистості більше схиляємось до відмови від принципу передачі готових знань і перенесення акценту на ідеї педагогічної і професійної компетентності викладача, інноваціям і інноваційним технологіям, ознайомлення студентів з нерозв’язаними проблемами в природничих науках, новітніми досягненнями в математиці і суміжних дисциплінах. Отже, вчитель це «локальний центр культури в педагогічному та громадському колективі». Тому формування майбутнього вчителя-новатора, вчителя-мислителя повинна стати однією з найголовніших задач суспільства.
Підготовка майбутніх педагогів до професійного саморозвитку
(Вінниця : ВДПУ, 2016) Фрицюк, В. А.; Frytsyuk, V.
У статті здійснено аналіз сучасних психолого-педагогічних досліджень щодо понять «саморозвиток» та «професійний саморозвиток майбутнього вчителя». Простежено розуміння науковцями останнього поняття з філософської, психологічної, педагогічної точок зору. Це дало змогу уточнити сутність поняття «готовність майбутнього вчителя до професійного саморозвитку». У результаті аналізу літератури уточнено основні положення теорій професійного розвитку: психодинамічної, сценарної, теорії Д. С'юпера, теорії професійного вибору, теорії компромісу з реальністю. Розглядається навчальна діяльність у контексті підготовки до професійної та її вплив на активізацію саморозвитку особистості. Визначено засоби професійного саморозвитку, з-поміж яких: самовиховання, самоосвіта й самовдосконалення в поєднанні з практичною професійною діяльністю. Проаналізовано функції професійного саморозвиткувчителя. Акцентовано увагу на необхідності створення умов у ВНЗ для підготовки майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку. За результатами проведеного аналізу наукової літератури зроблено висновок стосовно впливу підготовки майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку на підвищення якості вищої педагогічної освіти.
Практика як важливий чинник розвитку конфліктологічної культури майбутніх фахівців соціономічних професій
(2016) Браніцька, Т. Р.; Браницкая, Т. Р.; Branitska, T. R.
У статті зроблено аналіз навчально-педагогічних практик які є невід’ємною складовою навчально-виховного процесу. Психолого-педагогічна практика сприяє формуванню творчого ставлення майбутнього фахівця до професійної діяльності, визначає ступінь його професійної підготовки. Акцентується увага на тому що, практична діяльність формує багатий досвід реального професійного спілкування, сприяє формуванню у студентів більш точних уявлень про себе, про власний рівень конфліктологічної культури і реалії професійної діяльності. Власний досвід активного та творчого підходу до практичної роботи формує у майбутніх фахівців індивідуальний стиль професійної діяльності, виховує стійкий інтерес до своєї професії, потреби в самопізнанні й професійному вдосконаленні. Ефективна організація практики у професійній підготовці фахівця є не лише критерієм освоєння теоретичних знань, а й важливим чинником розвитку конфліктологічної культури майбутніх фахівців соціономічних професій та запорукою становлення конкурентоздатного фахівця.