Наукові видання
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/aaa5c28b-00f7-42c8-bc5c-8753a4a4112d
Browse
3 results
Search Results
Item Дитяча безпритульність на Житомирщині в 1921-1928 роках та шляхи її подолання(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Бондарчук, Микола; Бондарчук, Николай; Bondarchuk, Mykola O.Метою дослідження є комплексний аналіз заходів, здійснюваних відповідними органами радянської влади на Житомирщині періоду нової економічної політики (НЕП) з метою ліквідації проявів дитячої безпритульності. Завдання дослідження: визначити основні причини розвитку дитячої безпритульності та її прояви в регіоні в умовах НЕПу; дослідити способи і методи боротьби радянської влади з ними. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові (логічний, порівняльний), спеціальні історичні методи (проблемно-хронологічний). Вони дозволили визначитися з даним періодом, у якому проблема дитячої безпритульності досліджується конкретно, у хронологічній та логічній послідовності. Щодо вивчення окремих явищ цього процесу застосовувався порівняльний аналіз. Дослідження базується також на принципах науковості, історизму та об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз проблеми проявів вказаної проблематики у цьому регіоні в 1921-1928 рр. та способів боротьби з ними. Введено у науковий обіг нові архівні документи з даної проблеми і матеріали періодики тих років. Зроблено спробу дати об’єктивну, неупереджену оцінку цих явищ і дій радянської влади у вказані роки. Висновки. Нова економічна політика радянської держави впродовж 1920-х рр. реалізовувалася на фоні посилення проявів різного роду соціальниханомалій. Боротьба з ними відбувалася на тлі важкого соціально-економічного становища, у якому опинилося суспільство після громадянської війни. Як показує аналіз архівних джерел, радянська влада надавала цим заходам, а насамперед їх припиненню важливе значення. Проблеми ці були викликані різними чинниками, однак в першу чергу – руйнівними процесами у самому суспільстві і боротьбою більшовиків за утвердження своєї влади. Також це стосується і подій і недавньої на той час Громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії та державно-визвольних змагань в Україні 1917-1921 рр. Створення Волинської комісії допомоги дітям 1923 р. сприяло зменшенню розвитку дитячої безпритульності в регіоні, створено низку закладів для проживання таких дітей.Item Повсякденне життя колгоспного селянства Поділля у повоєнний період (1944-1953) (на матеріалах колгоспу «Червоний промінь» с. Мельниківці)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Мельничук, О.; Melnychuk, О. А.; Мельничук, Т.; Melnychuk, T. A.Метою статті є висвітлення матеріального становища, соціально-побутових умов, задоволення культурно-освітніх потреб подільського колгоспного селянства у повоєнний період на основі аналізу архівних документів колгоспу «Червоний промінь» с. Мельниківці. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі автора, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, охарактеризувати повсякденне життя подільського колгоспного селянства в повоєнний період, вибравши об’єктом дослідження один із колгоспів Подільського регіону. Висновки. Повсякденне життя подільського колгоспного селянства в період повоєнної відбудови визначалося стратегічними планами радянської влади та завданнями з їх реалізації. Одразу ж після звільнення території від нацистів усі зусилля селянства були спрямовані на відбудову зруйнованого війною господарства та проведення посівної кампанії, що співпала у часі. Відсутність матеріальних стимулів до праці була однією із найважливіших причин, що визначали несумлінне ставлення селян до колективної праці, надаючи перевагу роботі у власному селянському господарстві. Для забезпечення трудової дисципліни владою практикувалися різні заходи адміністративного примусу. Окрім примусової праці в одержавлених колгоспах, селяни були обкладені високими грошовими та натуральними податками. Їх змушували продавати худобу державі за встановленими фіксованими цінами, вимагали фінансувати витрати на місцеві потреби за рахунок додаткового диференційованого самообкладання та встановлення додаткових обов’язків майнового характеру. Непріоритетною була соціальна сфера повоєнного села. Надзвичайно складними залишалися соціально-побутові умови життя селян. Незважаючи на те, що війна вже давно закінчилася, частина селянських родин продовжувала проживати в напівзруйнованих будинках, бараках, землянках. Низькою була якість медичного обслуговування. Навчальні заклади, не отримуючи державного фінансування, продовжували функціонувати у непристосованих приміщеннях. Значна частка сільських дітей не відвідували школи, оскільки були зайняті роботою по господарству. Не виконували своїх функцій з організації культурного дозвілля колективні будинки. Винятками була організація відзначення державних свят та масових спортивних заходів.Item Основні вектори громадсько-політичної діяльності сільського жіноцтва Волині наприкінці 1920-х-на початку 1930-х років(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Стародубець, Г.; Стародубец, Г.; Starodubets, G. M.Мета статті полягає у визначенні основних напрямків громадсько-політичної діяльності сільського жіноцтва Волині в період розгортання політики колективізації сільського господарства наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, абстрагування й узагальнення) та спеціально-історичних методів (історико-типологічному, історико-системному та методі діахронного аналізу суспільно-історичної реальності) у поєднанні з принципами історизму, об’єктивності, системності та розвитку. Наукова новизна роботи полягає у тому, що: вперше предметом дослідження виступило сільське жіноцтво Волині в період першої сталінської п’ятирічки. Визначено основні чинники, які впливали на динаміку включення волинських селянок у процес соціалістичних перетворень на селі. Визначено форми та способи залучення жінок-активісток до організації: агітаційно-пропагандистської роботи серед своїх односельчанок щодо їх участі в виборах місцевих Рад, ліквідації безграмотності, боротьби з «класовими ворогами» на селі та створення колгоспів. Висновки. Впродовж 1920-х років радянська влада значну увагу приділяла вирішенню так званого «жіночого питання». У період розгортання курсу на соціалістичну перебудову села, жінвідділи активізували роботу в напрямку залучення жінок – активісток до процесу реалізації завдань більшовицької партії, насамперед щодо створення колгоспів. Важливими векторами громадсько-політичної діяльності жіночого активу Волинських сіл у досліджуваний період виступали: 1. Політична соціалізація селянок шляхом залучення їх до участі у виборах до місцевих рад, до роботи в сільрадах як у складі депутатського корпусу, так і посадовців (голів та секретарів сільрад). 2. Участь у кампанії з ліквідації мало- і безграмотності дорослого населення, рівень грамотності якого в цьому регіоні був одним із найнижчих в Україні. 3. Проведення агітаційно-пропагандистської кампанії на підтримку сталінської політики колективізації сільського господарства та боротьби з «класово ворожими елементами» села.