Сьогодні – в епоху стрімкого розвитку біомедицини – важливим завданням є збільшення тривалості життя [1]. Рівень смертності від усіх причин використовується в усьому світі як ключовий показник здоров’я населення та критерій розвитку охорони здоров’я суспільства.
Крім соціально-правової природи аналізованих прав існує наукова дискусія щодо їхнього місця в системі прав людини загалом. Одні автори зараховують їх до особистих прав людини, інші проти цього, мовляв, вони не мають ознаки самостійності і пов’язані з реалізацією різних прав людини. На нашу думку, зараховувати соматичні права людини до самостійної групи прав доцільно й обґрунтовано, оскільки вони, попри свою комплексність та інтегративність, мають специфічні ознаки, об’єднані одним загальним джерелом існування та розвитку – людиною.
