Дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 Психологія. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2023. Дисертацію присвячено виявленню і аналізу екологічних чинників психосоматичних дисфункцій у студентів ЗВО, в контексті чого здійснено теоретико-емпіричне дослідження впливу цих чинників на особистість. Теоретико-методологічною основою кваліфікаційної роботи стали концепції екологічних тенденцій у генезі психодіагностики та корекції психосоматичних дисфункцій організму людини науковців І. Візнюк, О. Кокуна, О. Лящ, О. Паламарчук, М. Томчука, І. Чухрій. У процесі емпіричного дослідження використано такий методичний інструментарій: авторську анкету для психодіагностики екологічної свідомості у здобувачів освіти; вербальну асоціативну методику «ЕЗОП» С. Дерябо, В. Ясвіна для визначення ставлення студентів до екологічних проблем; методику «Альтернатива» для діагностики домінантного типу мотивації взаємодії з природними об'єктами, зокрема когнітивного, естетичного, прагматичного та практичного компонентів; методику діагностики переваги у ставленні до природи «Домінанта» А. Лазурского, С. Франка; семантичний диференціал (стандартний 25-шкальний варіант аналізу розуміння тексту О. Журавльова та 9-шкальний особистісний диференціал О. Шмельова); опитувальник «Самопочуття. Активність. Настрій (САН)» для оцінки самопочуття, активності та настрою респондентів; Міннесо́тський багатопро́фільний особистісній опи́тувальник і (ММРІ-2); методику визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту К. Леонгарда і Г. Шмішека; Колі́рний тест М. Лю́шера (Тест вибору кольорів М. Люшера); Гіссенський опитувальник соматичних скарг; методику визначення стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге. Проведено повне медико-психоневрологічного обстеження респондентів у формі амбулаторно-поліклінічної допомоги та лабораторної діагностики Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (ВМКЦ ЦР). Авторський опитувальник застосовано для вимірювання схильності до психосоматичних дисфункцій організму людини внаслідок екологічного дисбалансу взаємодії з природним середовищем, за його допомогою виявлено соматичні скарги за гіпертонічним типом нездужання (ГХ), порушеннями шкірного покриву (ПШП) та шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Порушення функціонування інших систем організму людини були предметом нашого дослідження. Значна кількість балів, визначена за результатами опитування, вказує на ознаки психосоматичної дисфункції і схильність респондентів до низької стресостійкості щодо ековпливів. За методиками «Альтернатива», «ЕЗОП» та «Домінанта» визначено суб'єктивне ставлення здобувачів вищої освіти до навколишнього середовища й низьку природоцентричність в умовах ЗВО, внаслідок чого в суб'єктивному ставленні респондентів до природи домінує емоційний компонент над когнітивним та практичним. Кореляційний аналіз показав істотно позитивну кореляцію екологічної вмотивованості здобувачів вищої освіти з параметрами «установка когнітивна» (0,43), «установка естетична» (0,47) та негативну кореляцію з параметрами «установка етична» (- 0,65) та «установка прагматична» (-0,74), що засвідчує перевагу зовнішніх мотивів над потребою у знаннях про природу. Переважно епізодично респонденти виявляють естетичне та дбайливе ставлення до природи, про що свідчить низький рівень розвитку ціннісно-мотиваційного компонента екологічної свідомості. У результаті дослідження встановлено, що рівень екологічної свідомості здобувачів вищої освіти характеризується середніми та низькими показниками ступеня екологічної вмотивованості. За методикою семантичного диференціала визначено емоційну реакцію респондентів на змістово-смислову й семантичну складові мовленнєвої діяльності. Установлено, що фактор оцінки має максимальну кількість балів (9,4), а фактори активності та сили середні показники (5,3 та 5,7), що свідчить про високий рівень сформованості загальнолюдських якостей щодо збереження природи, однак потенціал реалізації цих якостей (шкали Ес та Еа) в поведінці здобувачів освіти є незначним і проблематичним у сучасних умовах функціонування закладу вищої освіти. За допомогою методики «Самопочуття. Активність. Настрій (САН)» виокремлено ті переживання самопочуття, активності та настрою, які знаходяться на межі середнього та низького рівнів (2,4≥4,4 та 2,5≥4,3) у повсякденній діяльності здобувачів освіти. Їм відповідають переважно середній та високий рівні екологічної свідомості, що актуалізує значення навколишнього середовища для людини. Виявлені особливості уможливлюють припущення: зростання рівня екологічної вмотивованості (набуття знань і вмінь у взаємодії з оточенням, емпатія, управління власними емоціями, розпізнавання емоцій інших людей тощо) позитивно впливатиме на показники самопочуття, активності та настрою особи. За результатами використання Міннесотського багатопрофільного особистісного опитувальника (версія 2) відібрано такі шкали впливу на психосоматичний статус респондентів: Шкалу невротичного контролю (Іпохондрії), Шкалу песимістичності (Депресії) та Шкалу емоційної лабільності (Істерії). Зауважимо, що в особистісному профілі студентів-медиків виявлено вищі показники за шкалою психастенії (Pt) – 45,37±39,85 балів, ніж у студентів-психологів – 9,60±9,15 балів (р≤0,01), що обумовлено екологічними впливами на психіку осіб саме соціометричних факторів (підвищена конфліктність у середовищі закладу вищої освіти, неузгодженість інтересів у колективі, online-навчання тощо); діагностовано більш виражені риси тривожності (шкала Pt, 47,31±44,31 у порівнянні 17,97±11,29 балів, р≤0,01) і соціальної інтровертованості (шкала Si, 46,16±39,34 у порівнянні 9,79±7,23 балів, р≤0,001). Використання методики виділення типу акцентуацій особистісних рис характеру і темпераменту К. Леонгарда і Г. Шмішека має такі результати: 27% респондентів не властиві акцентуйовані прояви психопатій, а в 73% зафіксовано такі ознаки акцентуацій характеру: гіпертимність (13,2%), застрягання (6,4%), емотивність (5,4%), педантичність (5,3%), тривожність (8,7%), циклоїдність (12,3%), демонстративність (10,7%), збудливість (3,3%), дистимність (2,6%), екзальтованість (4,1%). Такі показники відображають індивідуально-особистісні та соціально-психологічні особливості поведінки усіх здобувачів вищої освіти, крім студентів-психологів, екзальтованість яких є диференційною відмінністю у порівнянні зі студентами-медиками. Для респондентів із низьким рівнем екологічної свідомості (102 особи) за цією ознакою характерні: переживання самопочуття, активності та настрою на межі низького та середнього рівнів (3,2; 3,3 та 3,1 відповідно); переживання високого рівня особистісної тривожності – 47,7; переживання високого рівня нейротизму – 14,7; виражений невротичний контроль (іпохондрія – 4,5), схильність до песимістичності (депресії – 4,7) та емоційна лабільність (істерія – 4,6). Диференційна психодіагностика психосоматичних скарг у студентів-медиків (А) та студентів-психологів (Б) за Гіссенським опитувальником психосоматичних скарг відображає тенденцію до розвитку таких скарг: виснаження (2,69±2,57), серцеві (3,80±2,27) та шлункові скарги (1,47±2,05), ревматичний фактор (2,82±2,08), підвищений артеріальний тиск (8,84±4,82), загальна інтенсивність двох останніх, не є статистично значущою для результатів нашого дослідження (р ≤ 0,1 – 0,05). У студентів-медиків констатовано відчуття «затримки дихання» в горлі, напади задишки та прискорення серцебиття під час шкідливих ековпливів. Це свідчить про те, що вони більш схильні до таких соматичних хвороб, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, кардіалгія, в порівнянні з респондентами групи психологів, у яких спостерігається тенденція до зниження за цими показниками. За методикою визначення стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге було отримано високі (понад 346 балів) показники, які вказують на низький рівень стресосійкості, підвищену чутливість до шкідливих екологічних впливів, що спричиняє розвиток психосоматичних дисфункцій. У студентів спостерігається підвищене нервове виснаження при переживанні навіть незначних життєвих ситуацій. Загалом, емпіричне дослідження виявило обернено кореляційний взаємозв’язок у групі досліджуваних із соматичними порушеннями та психологічно стійких осіб. Встановлено, що середні показники стресостійкості за гендерною ознакою у жінок суттєво вищі, ніж у чоловіків (5,3 ± 1,3 і 10,02 ± 0,06 відповідно). Показники отриманих даних за результатами критерію χ2 К. Пірсона засвідчують достовірні відмінності (χ2 =15,78, p ≤ 0,01) середніх значень стресостійкості цих респондентів. Здобувачам вищої освіти з високим рівнем екологічної свідомості (108 осіб) властиві такі особливості: переживання самопочуття, активності та настрою в межах високого рівня; низький рівень особистісної тривожності (29,5); низький рівень нейротизму (5,3); відсутність підвищених показників за шкалами іпохондрії, депресії та істерії, відсутність психопатій та підвищений рівень стресостійкості. Тренінгова психокорекційна програма підвищення екологічної свідомості (ПКПЕС) уміщує комплекс тренувальних вправ, спрямованих на посилення культурологічних тенденцій у розвитку екопізнання, самоактуалізації, вдосконалення рефлексивних установок особистості, передбачає засвоєння здобувачами освіти знань щодо психічної і психофізичної саморегуляції оптимального стану функціонування організму людини. Психокорекційний комплекс environmental cognition містить прийоми саморегуляції емоцій, контролю соматичних змін унаслідок прояву емоцій, засоби нормалізації самопочуття через підвищення рухової активності (психофізичне тренування, вправи тілесної терапії, прийоми релаксації, техніки гармонійного дихання тощо). Формування індивідуальних установок і психічних функцій особистості, які сприяють відновленню психосоматичного здоров’я, обумовлене корекцією самооцінки, розвитком впевненості в собі, вивченням сильних сторін людини, тренуванням її довільної уваги, зміцненням вольових якостей і візуалізацією. Виокремимо особливості впливу екологічної свідомості на психосоматичні дисфункції студентів в екосередовищі ЗВО: психологічні (конфліктність, іпохондричність, самопочуття, активність та настрій особи), біологічні (паразитарні, вірусні, бактеріальні, пріонні та генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (природні та синтетичні, органічні і неорганічні), фізичні (вібрація, шум, ультразвук, теплове, інфразвук, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (водопостачання, харчування, умови побуту, відпочинку, праці, виховання та навчання). У результаті дослідження особливостей впливу екологічної свідомості на психосоматичні дисфункції здобувачів закладів вищої освіти встановлено: - теоретична та практична підготовка студентів у екозорієнтованій діяльності, що поєднує моральність та науковість, забезпечує трансформацію способів взаємодії здобувача вищої освіти з природою і формування здатності адекватно орієнтуватись у потоці екологічних реалій та установок щодо власного вибору в розвитку соціального критицизму; - екозорієнтована діяльність студентів, необхідна для підготовки фахівців, спроможних протистояти медико-психологічним та екологічним викликам в усіх сферах суспільного буття на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях; - формування у здобувачів освіти екологічності як риси характеру, що забезпечить застосування ними екологічних знань і вмінь за потребою в умовах екосередовища; - готовність майбутніх фахівців до екозорієнтованої діяльності залежить від рівня екозорієнтованих особистісних якостей здобувачів освіти, зокрема, формування ціннісно-смислової та емоційно-вольової сфер особистості; - доцільним в умовах освітнього середовища сучасних ЗВО є використання спеціальних тренінгових технологій реалізації когнітивного, конативного, перцептивно-емотивного та аксіологічного підходів у формуванні екологічної свідомості та інших компонентів, пов’язаних з нею. Результатом використання таких технологій є зростання рівня екологічної свідомості здобувачів освіти, зокрема щодо безпеки діяльності в умовах екосередовища ЗВО; формування готовності студентів до професійної самореалізації; створення у закладі рефлексивно-орієнтованого середовища для збереження психосоматичного здоров’я учасників освітнього процесу.

У дисертаційній роботі досліджено генезу становлення екологічної освіти, концепції відомих педагогів минулого щодо екологічного виховання учнів. Охарактеризовано сутність екологічної освіти як складової соціально-екологічної проблеми, визначено етапи та основні тенденції становлення екологічної освіти учнів загальноосвітніх закладів Німеччини. У процесі наукового пошуку з’ясовано, що реформування системи екологічної освіти Німеччини у 1960-90-х рр. ХХ ст. обумовило зміну її цілей, задач, концептуальних засад і, як наслідок, - появу нових концепцій екологічного навчання і виховання та стимулювало подальший пошук шляхів екологізації змісту шкільної освіти. Визначено провідні принципи модернізації змісту екологічної освіти, проаналізовано екологічну складову змісту освіти у нормативних освітніх документах федеральних земель Німеччини. З’ясовано специфіку впровадження проектної форми організації екологічної освіти та визначено особливості взаємодії державних, громадських та освітніх установ у реалізації завдань екологічної освіти в роботі позашкільних навчальних закладів Німеччини. Виокреслено ідеї позитивного досвіду екологічної освіти школярів Німеччини та виявлено можливості їх впровадження в освітньо-виховний простір України.

Дисертації

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results