Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
4 results
Search Results
Item Соціум Гетьманщини 18 століття у світлі новітніх вітчизняних досліджень(Вінниця : ВДПУ, 2023) Дмитренко, ВіталійМетою статті є аналіз монографічних видань вітчизняних науковців, присвячених дослідженню соціуму Гетьманщини 18 століття. Виокремлено головні напрями розробки цієї тематики, з’ясовано методологію та окреслено подальші перспективи вивчення теми. Методологія дослідження. Аналізові підлягали монографічні видання, оприлюднені після 2010 року, що забезпечило новизну й дозволило простежити новітні тенденції та напрями дослідження українського ранньомодерного суспільства. При їх вивченні головну увагу зосереджено на тематиці, структурі досліджень та використаних у ній пошукових методах. Оглянуті видання розподілено на групи, залежно від опрацьованої в них тематики. Проведено співставлення запропонованих вітчизняними авторамиконцептів функціонування ранньомодерного соціуму з тими, що функціонують в західній історіографії. Наукова новизна.Встановлено, що головними напрямами вивчення соціуму Гетьманщини є: соціальні явища та процеси серед міської тасільської людності, аналізвікових, професійних, станових груп, особливості функціонування соціальних інститутів і специфіка сприйняття тогочасним соціумом певних феноменів. Огляд методик, використаних у працях, уможливлює твердження, що значна кількість науковців підходять до вивчення суспільства з історико-демографічних позицій, широко використовуючи квантитативні методи для демонстрації ситуації, котра склалася в соціумі та показу головні тенденції його розвитку. Водночас, під впливом західного напряму «культурної історії соціального», значна увага в оглянутих дослідженнях приділена взаємовпливам соціального та культурного факторів. Висновки.Зауважено, що соціум Гетьманщини 18 століття потребує подальшого вивчення. Зокрема, окремі соціальні групи залишаються слабо дослідженими з позицій історичної демографії. Це утруднює написання узагальнювальних праць з соціальної історії Гетьманщини. Відзначаючи важливість праць з вивчення дитинства чи смерті в ранньомодерній Україні зазначаємо, що ще чимало вікових, гендерних, фізіологічних, культурних феноменів соціального життя лишаються недослідженими.Item Дитячі будинки УРСР: вихователі vs вихованці (1945–1950-ті рр.)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Безлюдна, ІринаМета статті. Проаналізувати кадровий склад, взаємодію вихователів із дітьми, висвітлити протиправні дії і зловживання персоналу дитячих будинків. Методологія дослідження. В дослідженні використано комплексний та конкретно-історичний підходи, загальнонаукові (аналізу і синтезу, індукції та дедукції) і спеціально-історичні (історико- генетичний, порівняльно-історичний) методи дослідження. Наукова новизна полягає у більш глибокому, системному аналізі персоналу дитячих будинків та їх взаємодії з вихованцями. Висновки. Через те, що в досліджуваний період робота в дитячих будинках залишалася у категорії низькооплачуваних і непрестижних професій, тут завжди відчувалася гостра нестача не лише висококваліфікованих, а і працівників хоча б з відповідною освітою. Нерідко на керівні посади в дитбудинки потрапляли люди, які не мали жодного стосунку до педагогіки і ніякого уявлення про роботу з дітьми. Це значно ускладнювало життя дітей-сиріт, а часом навіть загрожувало їх життю і здоров’ю, позаяк низькокваліфіковані вихователі не могли забезпечити належного догляду, що призводило до непоодиноких нещасних випадків, інколи смертельних. Крім того, через те, що дитячі будинки залишались на периферії державного нагляду, створювались доволі сприятливі умови для різноманітних зловживань персоналом цих дитячих закладів. Більшість працівників намагалися всіма доступними шляхами отримати для себе додаткову користь, починаючи з надмірного преміювання за будь-якої зручної нагоди і закінчуючи банальним розкраданням майна і коштів, призначених сиротам. Також непоодинокими були випадки, коли директори, а часом і піонервожаті, розглядали вихованок як об’єкти для власних сексуальних задоволень. Крім того, практикувалося використання праці неповнолітніх сиріт, які з дозволу директорів, закріплювалися за приватними особами в якості хатніх робітниць.Item Вживання алкоголю в суспільстві Гетьманщини 18 століття як маркер якості життя(Вінниця : ВДПУ, 2023) Сердюк, ІгорМетою статті є вивчення культури вживання алкоголю в Гетьманщині 18 століття як маркеру якості життя. Автором проаналізовано щоденники козацьких старшин та епістолярну спадщину даного періоду, виокремлено згадки про вживання алкогольних напоїв, обставини, випадки зловживань. Методологія дослідження обумовлена метою та особливостями основних джерел й окрім застосування загальнонаукових методів (аналізу, синтезу) передбачає використання мікроісторичного підходу, елементів просопографії та соціальної історії. Оскільки йдеться насамперед про аналіз щоденників, то застосовано теоретичні напрацювання французького дослідника Філіпа Лежена, який розглядав розвиток щоденників від «бухгалтерії минулого» до емоційних нотаток. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вживання алкоголю розглядається не як шкідлива звичка чи певна галузь економіки, а як складник дозвіллєвої поведінки людини, реалізацію невітальних потреб, що визначало також і якість життя. Зроблено висновки, що з точки зору традиційних маркерів якості українське ранньомодерне суспільство було доволі гомогенним (тривалість життя, смертність, хвороби). Навіть харчування простолюду та еліти часто було схожим. Але вживання алкогольних напоїв було якраз одним із тих маркерів, що на повсякденному рівні засвідчував вищий чи нижчий рівень добробуту. Але їхня споживацька культура була істотно різною. Якраз з точки зору вживання алкоголю – частоти, обсягів, його асортименту, можна спостерігати різницю в повсякденному житті і його якості. Належність до вищого соціального статусу і фінансові ресурси надавали доступ до більш якісного алкоголю та більш якісного його споживання. При цьому козацька старшина Гетьманщини мала доступ до алкоголю, що вироблявся в різних країнах і відповідав штибу життя тогочасної європейської знаті. Цим «зацні» люди старої України були схожими із європейським естеблішментом.Item Наукова школа Віктора Михайловича Даниленка(Вінниця, 2010) Зінько, Ю. А.; Зинько, Ю. А.; Zinko, Y. A.; Коляструк, О. А.; Koliastruk, О. А.У статті йдеться про науково-педагогічну діяльність відомого українського історика Віктора Михайловича Даниленка, члена-кореспондента НАН України, знаного спеціаліста з соціально-політичної історії України й історії культури. Під керівництвом професора В. М. Даниленка підготовлено близько сорока докторів і кандидатів історичних наук. Тематика їх досліджень – переважно соціальна історія України. Завдяки передовим науковим поглядам, людській порядності і громадянській позиції вченого навколо нього сформувалась ціла наукова школа, гідне коло наступників і однодумців