Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
7 results
Search Results
Item Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини як об’єкти історико-культурного туризму(Вінниця : ВДПУ, 2024) Маліновська, А.; Романюк, І.Метою статті є комплексний аналіз дослідження парків як пам’яток садово-паркового мистецтва Вінниччини. Акцентовано увагу на історико-культурний туризм, метою якого є відвідування місць пов’язаних з історією та історичною спадщиною, до якої відносять такі об’єкти як палацово-паркові ансамблі, історичні будівлі, пам’ятки природи рідного краю. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності. Мета і завдання дослідження обумовили використання загальнонаукових та спеціальних історичних методів. Серед перших застосовано методи аналізу і синтезу (історичних фактів і джерел), порівняння та узагальнення під час формулювання висновків. Серед історичних методів – хронологічний, який дозволив вивчити процес розвитку садово-паркового мистецтва в Україні і на Вінниччині в хронологічній послідовності. Нами також використанні методи: регіональний (дозволив прослідкувати регіональні особливості краю), проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що комплексно систематизовані відомості про парки, як пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини. Охарактеризовано основні об’єкти садово-паркового туризму загальнодержавного і місцевого значення. Висновки. Парки прикрашають вінницьку землю, мають велике природно-історичне, науково-пізнавальне, оздоровче, туристичне та естетичне значення, вони є складовою частиною культурних надбань нашого народу. І з огляду на це їх варто розглядати як важливі об’єкти туристичної діяльності регіону. Висвітлюється історія виникнення парків: Антопільського, Верхівського, Немерченського, Немирівського, Ободівського, Тиврівського, Чернятинського, Печерського та Тульчинського. Кожен з цих парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва має своє минуле, пов’язане з історичними подіями, видатними особистостями, що його відвідували, легендами та розповідями. В парках збереглися цінні насадження та архітектурно-художні пам’ятки, які важливі не лише в історичному плані, але й мають певне значення для сучасної практики. Основним призначенням парків-пам’яток садово-паркового мистецтва є збереження, підтримання та відновлення паркових ландшафтних композицій, а також проведення екскурсій і масового відпочинку населення. Їх території можуть використовуватися і для проведення наукових досліджень. Природоохоронні функції поєднуються в них з історичними, туристичними, культурними та естетичними. Ось чому вони заслуговують на особливу увагу, догляд, впорядкування і охорону.Item Володимир Ревуцький. Сторінки забутої історії. Оповіді про минувщину містечок та сіл Мурованокуриловецького району. Житомир, 2023. 555 с.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Тучинський, В.У статті прорецензовано історико-краєзнавче дослідження Володимира Ревуцького, що знайомить читачів з історією містечок та сіл колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області від найдавніших часів до сьогодення. Звернено увагу на те, що книга є першим виданням у сучасній науково-краєзнавчій літературі Вінницької області про всі поселення району, що дає змогу цілісно інтерпретувати перебіг історичних подій у краї упродовж багатьох століть. Акцентовано на авторському вмінні об’єктивно відтворювати маловідомі сторінки політичної, військової та культурно-мистецької історії району на тлі подій Вінниччини та України. Зроблено висновок про те, що майже весь матеріал, уміщений у книзі, опубліковано вперше, що й становить її наукову новизну.Item Житлово-побутові умови та комунальне обслуговування мешканців м. Вінниці у 1920-х роках(Вінниця : ВДПУ, 2024) Стадник, О.; Кузьмінець, Н.Метою статті є реконструкція стану комунального господарства міста Вінниці на історичному відрізку 20-х рр. ХХ ст., зокрема, формування таких його компонентів як житло, електрозабезпечення, водопостачання, каналізація, транспорт, впорядкування міського простору. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності та системності, а також застосуванні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, конкретно-пошукового, історико-порівняльного, критичного) методів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторами на основі аналізу наявного документального та емпіричного матеріалу, вивчення широкого кола наукових праць зроблено комплексний аналіз становища комунального господарства Вінниці у період становлення радянської влади з урахуванням специфіки Подільського регіону. Висновки. У період 1920-х рр. комунальне господарство на території всієї України знаходилося у кризовому стані і потребувало майже повної відбудови. Це пояснювалося не тільки наслідками революційних подій 1917 – 1921 рр. та громадянської війни, а й більшовицькою політикою «воєнного комунізму». Особливо гостро проблеми налагодження житлових та побутових умов населення постали перед Поділлям і, м. Вінницею зокрема, в силу її прикордонного становища та ведення бойових дій у регіоні. Поступове налагодження комунального господарства міста почалося із введенням нової економічної політики. Головним завданням влади було відновлення житлового фонду, господарських об'єктів, міських комунікацій та інфраструктури. Завдяки крокам по декомунізації, реформам управлінських структур комунального господарства, формуванню місцевих бюджетів, у його розвитку відбулися певні позитивні зрушення: розпочалося вирішення «житлової кризи», стали створюватися сприятливі умови для нормальної господарської експлуатації будівель, проводилася реконструкція електропідприємств та міського транспорту, покращувалася комунальна інфраструктура, що сприяло поліпшенню життя населення та добробуту міста. Однак, незважаючи на ці позитивні тенденції, існувала низка проблем, з якими стикалися міські мешканці – нестача житла, антисанітарні умови житлових приміщень, не повністю налагоджена робота електро- і водопостачання, недостатня кількість комунальних лазень, недоліки організації протипожежної охорони. Ряд проблем благоустрою міста бере свій початок саме з 20-х рр. ХХ ст. і не є вирішеним до кінця навіть у сучасних умовах.Item Соціальний капітал вінничан у формуванні приватного житлового фонду Вінниці доби непу(Вінниця: ВДПУ, 2022) Кароєва, ТетянаНа основі загальної характеристики приватного житлового фонду Вінниці доби непу дати відповідь на питання: «Що відбувалося із соціальним капіталом вінницької громади в нових радянських суспільно-політичних умовах?». Методологія. Теоретичною основою статті є погляди Дж. Коулмена на соціальний капітал як результат вільної та раціональної діяльності індивідів для досягнення власної вигоди. Наукова новизна. Охарактеризовано приватний житловий фонд Вінниці доби непу, що складався з денаціоналізованої та новозбудованої частин. Розглянуто ступінь оприявнення соціального капіталу вінницької громади на прикладі формування приватного житлового фонду міста. Висновки. За доби непу вінницькі практики вирішення житлової кризи підтвердили активність соціального капіталу міської громади, попри зміни суспільно-політичного ладу. Необхідність вирішувати життєво важливу проблему всіх пересічних вінничан привела до консенсусу між владою та громадою. У місті досить швидко та раціонально пройшла денаціоналізація житлового фонду, влада виділила значну кількість земельних ділянок для приватного будівництва, а забудовники емпірично визначили критично можливу межу розмірів індивідуальної забудови, щоб уникнути 10 % натурального житлового податку. Приблизно 80 % міських житлових приміщень доби непу можна прив’язати до приватних ініціатив (разом із приблизно десятком кооперативних будинків). На відміну від лівобережних та південних промислових міст України, де розвивалося активне державне та відомче будівництво, вінничани могли розраховувати лише на себе. Вони продовжували підтримувати міцні горизонтальні соціальні зв’язки, що підтверджується числом успішних рішень про денаціоналізацію житла, практиками виживання «колишніх» і «позбавленців», які ніби розчинялися в приватному секторі від пильності влади, а також будівництвом за допомогою толоки.Item Eastern Podillya in the Second Half of November – Beginning of December 1918: the Regional Dimension of the Anti-Hetman Uprising(Вінниця: ВДПУ, 2022) Kravchuk, Lіudmyla; Кравчук, Людмила; Kravchuk, Oleksandr; Кравчук, ОлександрThe purpose of the article is to highlight the peculiarities of the overthrow of the hetman's authorities and the beginning of the institutions of the Ukrainian People's Republic in the eastern part of the Podіlska province in the second half of November – beginning of December 1918. The methodological basis of the research consists of research principles of historicism, scientificity, objectivity, general scientific methods: (historical and logical) and special historical methods (narrative and problem-chronological). The scientific novelty of the article is determined primarily by the formulation of the research topic and the complex use of various sources and special works on the problem, which allowed the authors to objectively approach the analysis of the overthrow of the Hetmanate and the establishment of the UPR Directory in eastern Podillya. Conclusions. At the end of November – beginning of December 1918 in the eastern part of the Podillia province was the overthrow of the Ukrainian State administration and the establishment of power of the Ukrainian People's Republic. The Hetmanate's mistakes in domestic and foreign policy, the lack of a sufficient social base, and the weakness of the security forces made the Ukrainian government vulnerable to radical action. The leading role in overthrowing the Hetman and establishing republican power belonged to former members of the Central Council, nationally conscious Ukrainian intelligentsia and cooperators united in local branches of the Ukrainian National Union, patriotic oriented military and the majority of the population - the peasantry. Eastern Podillya became one of the first Ukraine’s regions where the power of the Directory of the Ukrainian People's Republic was established. It was important for its approval to eliminate the attempt of the russian white guards to gain a foothold in some counties of Podillya. Eventually, when Vinnytsia was chosen as the temporary seat of the Directory of the Ukrainian People's Republic, the eastern part of Podillya became an important springboard in establishing a new Ukrainian republican government throughout the country.Item Вінницька міська управа (1880–1892 рр.): структура та повноваження(Вінниця: ВДПУ, 2022) Щербанюк, ДмитроМетою праці є висвітлення структури та владних повноважень Вінницької міської управи як виконавчого органу місцевого самоврядування у 1880–1892 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні спеціально-історичних (історико-типологічного, історико-системного) і загально-наукових методів, а саме аналізу, синтезу та узагальнення. Дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у висвітленні маловідомих сторінок історії діяльності вінницької міської управи через аналіз архівних документів, переважна більшість яких уперше введена автором до наукового обігу. Висновки. Наприкінці ХІХ століття місто Вінниця досягає значного розвитку в економічній, демографічній та гуманітарній сферах. Зростання цих аспектів міського життя пов’язують із реформами міського самоврядування 1870 та 1890 років. Феодальний фундамент дореформеного міського врядування, значна централізація, а також заплутана система законів спричиняли перешкоди в роботі місцевих органів. Усі ці недоліки була покликана вирішити зініційована згори міська реформа. Проте від реформованих органів держава очікувала не лише покращення міського простору, а й виконання загальноімперських функцій. Саме тому, називаючи управління містами «громадським управлінням», держава намагалася применшити роль та значення цих органів у політичній системі Російської імперії. Під громадським управлінням розумілось передусім виконання доручень громади та обґрунтовувався посилений контроль за діяльністю самоврядних структур з боку адміністрації. Та все ж, на прикладі аналізу структури та повноважень Вінницької міської управи, можна стверджувати, що вона була самоврядним органом, що користувався значною автономією. Це підтверджує як порядок її утворення, так і широке коло визначених законом прав та повноважень. Ефективних результатів у своїй роботі означені органи досягли насамперед у галузі освіти, громадської опіки, медичного обслуговування, поліпшенні стану доріг, розбудові міського простору.Item Офіційні документи та свідчення очевидців про повсякденне життя вінничан в умовах окупації(2015) Коляструк, О. А.; Kolyastruk, O. A.У статті йдеться про пізнавальний потенціал джерел з історії окупації, залежність документального забезпечення дослідження повсякденного життя вінничан у роки окупації. Простежуються окремі тенденції виявлення та використання джерел різного походження.