Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
2 results
Search Results
Item Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської експансії наприкінці XV – першій половині XVII ст. у працях професора Миколи Кравця(Вінниця : ВДПУ, 2023) Кравчук, Олександр; Зінько, ЮрійМетою статті є характеристика наукових праць професора Миколи Кравця з проблематики агресивної політики султанської Туреччини й Кримського ханства щодо українських земель та успіхів козацтва у відстоюванні прав і свободи українського народу. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, в поєднанні зі спеціально-історичними методами: проблемно-хронологічним, історико-біографічним, описовим, контент-аналізу. Наукова новизна полягає у спробі на основі аналізу праць Миколи Кравця розкрити особливості воєнно-політичного протистояння Османської імперії й Кримського ханства з українським козацтвом та подати важливі сторінки успішної боротьби козаків з турецько-татарською агресією у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Висновки. У своїх працях історію українського козацтва Микола Кравець розглядає у контексті воєнного протистояння козаків з Османською імперією й Кримським ханством та відзначає роль козацького війська в протистоянні турецько-татарській експансії і захисті прав українського народу у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Автор наголошує на міжнародному значенні боротьби козаків проти султанської Туреччини і Кримського ханства та вказує на їх заслуги у захисті європейських народів. М. Кравець, як представник державницької школи української історіографії, ґрунтовно висвітлює кримсько-українські взаємини.Item Події Української революції 1917 – 1921 рр. на теренах Поділля у дослідженнях професора Миколи Кравця(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Зінько, Юрій; Зинько, Юрий; Zinko, Yurii A.Метою статті є спроба на основі аналізу наукових досліджень, творчої спадщини професора Миколи Кравця висвітлити події військово-політичного, громадського, економічного життя на теренах Поділля у період Української революції 1917 – 1921 рр. та репрезентувати його погляд на значення подій, ідей, людей та інституцій у процесі творення української держави. Методологія дослідження ґрунтується на вивченні і критичному аналізі наукових та історико-публіцистичних праць Миколи Кравця. Застосування універсальних дослідницьких принципів історизму, наукової об’єктивності й системності дозволило, на основі представлення регіональної ситуації у подільському краї, проаналізувати основні віхи процесу українського державотворення означеного періоду. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що праці професора Миколи Кравця, який серед перших українських науковців на початку 1990-х рр. розпочав роботу з дослідження історії Української революції, демонструють концептуальну цілісність розуміння подій революції й показують, що в її основі були демократичні цінності та ідея українського державотворення. З’ясовано, що у перші роки незалежності України йому вдалося накопичити значний, раніше недоступний, для вивчення фактичний матеріал, зокрема, й матеріали місцевих газет 1917 – 1921 рр., та підготувати низку досліджень щодо військово-політичних подій означеного історичного періоду на подільських теренах. Також представленням масштабних військових битв на Вінниччині, автор доводить, що вони є доказом боротьби Української Народної Республіки з неукраїнськими арміями та розглядає українські антибільшовицькі повстання як війну проти іноземного чужорідного завойовника. Праці Миколи Кравця вирізняються зваженими історичними оцінками дій окремих осіб революційної доби, аналізом причин поразки Української революції та її вплив на подальшу долю українського народу. Висновки. На основі аналізу історіографічної та джерельної бази можна зазначити, що у творчій спадщині професора Кравця М. М. подано осмислення подій Української революції 1917 – 1921 рр., у висвітленні яких автор виходив із державницького підходу, прагнув всебічно показати вміння народу зорганізуватися на місцях задля справи розбудови та захисту української держави. Українська революція зазнала поразки, не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродила українське суспільство та стала джерелом духовної сили у подальшій боротьбі за українську державність та незалежність.