Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
4 results
Search Results
Item Сатирично-гумористичний журнал «Червоний Перець» як джерело відображення повсякденного життя радянської України: аналітичний огляд за 1932 рік(Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, Анатолій; Жмуд, НаталкаМета дослідження – розкрити особливості відображення життя в УСРР на етапі активної фази насадження сталінського тоталітаризму та здійснення політики Голодомору- геноциду українського народу у періодичному сатирично-гумористичному виданні «Червоний Перець», підкреслити джерельну цінність періодики як важливого фактору формування настроїв громадськості, принципів віддзеркалення дійсності та критики з боку влади негативних для неї явищ. Методологія дослідження. Орієнтиром методологічного підходу є комплексний міждисциплінарний аналіз складного соціокультурного феномену – висвітлення пресою повсякдення в радянській Україні та позиціонування до міжнародних подій крізь призму політики сталінського тоталітарного режиму. Використовуються загальноісторичні методи аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, використано метод контент-аналізу та критики періодики як історичного джерела. Наукова новизна полягає в тому, щоби відстежити та узагальнити матеріали журналу «Червоний Перець», де увиразнюються найбільш гострі питання державно-політичного, соціально-економічного, буденного життя радянської України та найважливіші події за кордоном. Це спроба з’ясувати через друковані засоби інформації особливості формування владою відповідного ставлення населення до актуальних проблем, проаналізувати технології впливу тоталітарного режиму на громадськість. Висновки. Здійснюючи аналіз часопису «Червоний Перець» за 1932 р., зазначимо наступні позиції: видання перебувало під тотальним партійним (ВКП(б) / КП(б)У) контролем та слухняно ретранслювало у допустимій творчо-художній та сатирично- гумористичній манері головні постулати форсованого будівництва «щасливого» соціалістичного майбутнього. На тогочасний момент було підібрано найефективніші в УСРР мистецькі кадри та влучно поєднано вербально-візуальні канали подачі інформації, що стало своєрідним продовженням кращих традицій агітації та пропаганди періоду боротьби за диктатуру пролетаріату у 1917 – 1922 рр. Враховуючи низький рівень освіти більшості населення в умовах лікнепу, такі заходи ставали дієвим знаряддям формування потрібних суспільних настроїв та нової радянської ідентичності у жорсткій опозиційній парадигмі «свій- чужий». Видання «Червоний Перець» виконувало роль публічної платформи як, з одного боку, оспівування успіхів шалених темпів побудови соціалістичного ладу та огульної критики капіталістичного світу, а з іншого, поставала картина руїни, непрофесійності у всіх сферах управлінської та господарської діяльності, розквіт злочинності та шахрайства, гострі соціальні проблеми. З метою стереотипізації та підготовки до перманентної безжалісної боротьби наголос робився на конструюванні образу як внутрішніх ворогів (куркуль, священик, опортуніст, дармоїд тощо), так і зовнішніх (капіталісти з посібниками-фашистами, соціал- демократи та ін.). Офіційний гумор в умовах тоталітаризму втрачає первинні ознаки смішного і стає інструментом залякування та цькування проти будь-якого інакомислення.Item Газета «Вінницькі Вісті» як джерело до діяльності української влади в умовах німецької окупації в 1941 р.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, А.; Ковальов, І.Мета дослідження – розкрити особливості відображення діяльності української влади в умовах встановлення нацистської окупації у місцевій пресі («Вінницькі Вісті»), та вказати на джерельну цінність періодики як важливого ресурсу для оцінки характеру та компетенцій місцевої влади на теренах Вінниччини. Методологія дослідження. Орієнтиром методологічного підходу є комплексний аналіз складного феномену – висвітлення пресою діяльності органів українського самоврядування в умовах окупації тоталітарним режимом. Використовуються загальноісторичні методи аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, використано метод контент-аналізу та критики періодики як історичного джерела. Наукова новизна полягає в тому, що об’єктом аналізу стає окрема частина періодичного видання, де аналізується висвітлення комплексу заходів української місцевої влади у сфері адміністративного управління, регулювання господарської діяльності, заходів соціального захисту та культурного життя. Це є спроба на регіональному рівні розкрити яким же був насправді за змістом та функціональністю апарат та діяльність української влади в умовах окупації на її початковому етапі у 1941 р. Висновки. Аналізуючи видання «Вінницькі Вісті» з вересня по грудень 1941 року зазначимо, що газета як орган періодики місцевої влади функціонально мала відповідні спрямування: забезпечувала населення інформацією про події в у світі, країні та у регіональному просторі; інформувала про взаємини між населенням та місцевою владою, довила до відома про новації у буденному житті громади; пояснювала та коментувала зміст подій і новин, безперечно через позиції німецької окупаційної влади та намагаючись забезпечити її підтримку, через координацію діяльності у різних сферах життя, намагаючись забезпечити суспільний консенсус; попри обмеження окупаційних властей популяризувала українську культурну спадщину, закликала до відновлення народних традицій та викорінення насаджуваної більшовицьким режимом етичної практики, водночас в умовах нацистського тоталітаризму була рупором агітації та пропаганди. Значення газети було особливо вагомим з точки зору інформування про оновлення системи адміністративного управління та фіскальної політики, проведення заходів мобілізаційного характеру, організацію громадських заходів щодо облаштування культурно-просвітницького життя громади. Аналіз газети як джерела також показує специфічність повноважень місцевої української влади, не будучи обраною, а призначеною окупантами вона мала свою специфіку. За процедурою формування місцева влада призначалася, але за повноваженнями інституційно відповідала функціям органу місцевого самоврядування.Item Засоби масової інформації як інструмент соціальної мобілізації західноукраїнського суспільства в перше повоєнне десятиліття(Вінниця : ВДПУ, 2023) Стародубець, ГалинаМета дослідження – розкрити особливості використання комуністичною владою періодичних друкованих видань як інструментів тотальної мобілізації західноукраїнського суспільства в перше повоєнне десятиліття, дослідити специфіку їх діяльності в умовах радянізації регіону. Методологія дослідження. В основу методологічного підходу дослідження покладено теорію тоталітарної держави, позбавленої демократичних засад. Використовуються також загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення. Застосовано історичні методи зовнішньої та внутрішньої критики архівних джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше розглянуто особливості функціонування друкованих періодичних видань у регіональному розрізі, показано способи їх використання владою як інструмент соціальної мобілізації західноукраїнського суспільства в період пізнього сталінізму. Висновки. Зроблено висновок, що, преса західних областей України виступала одним із важливих інструментів радянізації краю в період першого повоєнного десятиліття. Усі без виключення регіональні газети були друкованими органами районних/міських/обласних комітетів КП(б)У. Редакторська політика апріорі не могла бути самостійною, оскільки за умов партійної монополії на інформаційний простір, уся преса перебувала під тотальним контролем більшовицької партії. Друковані періодичні видання досліджуваного періоду виконували функції агітатора та пропагандиста сталінських ідей, політики правлячої комуністичної партії. З одного боку, вони сприяли мобілізації населення на відбудову економіки регіону, а з іншого – на підтримку політики партії, спрямованої на боротьбу з українським повстанським рухом. Широко застосовувана практика залучення місцевого населення як кореспондентів газети – робсількорів, мала на меті створення ілюзії всенародної підтримки партійно-радянської влади, можливості кожного «пересічного громадянина» вільно долучитися до процесу розбудови держави.Item Становлення і розвиток Вінницького інструментального заводу як віддзеркалення реалій радянської промисловості (за матеріалами періодичних видань кінця 1940-х – початку 1980-х рр.)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Стадник, Олена; Стадник, Елена; Stadnyk, Olena O.; Кузьмінець, Наталія; Кузьминец, Наталия; Kuzminets, Natalia P.Метою статті є висвітлення процесу заснування, становлення та розвитку Вінницького інструментального заводу та показ його діяльності через призму радянської преси. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-критичного, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, опрацювання документів) методів. Дослідження базується на універсальних принципах історизму, науковості, поліфакторності та системності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторами вперше, на основі аналізу періодичних видань як джерела, розкрито різні аспекти функціонування Вінницького інструментального заводу в системі реалій розвитку радянської промисловості. Висновки. Вміщені на шпальтах радянських періодичних видань матеріали свідчать про безсумнівні позитивні результати у діяльності Вінницького інструментального заводу впродовж його існування. Це знайшло своє виявлення у значних досягненнях підприємства, налагодженні випуску конкурентоздатної продукції, вдосконаленню організації виробництва, його автоматизації, розвитку інфраструктури, покращенні умов праці та життя робітників. Ці досягнення всебічно висвітлювалися на сторінках періодичних видань. Однак радянська преса мала свою специфіку творення інформаційної картини про розвиток економіки СРСР, старанно ретушувала вади командно-адміністративної системи та її несприйнятливість до вимог часу. Шпальти газет наприкінці 1940-х – на початку 1980-х рр. були одним із майданчиків для демонстрації трудового подвигу радянських людей, формували громадську думку про переваги соціалістичного розвитку суспільства. Тим не менш, не зважаючи на заангажованість, пропагандистське забарвлення та шаблонність публікацій, інформація радянських ЗМІ дають змогу оцінити не лише здобутки у діяльності заводу, але й виявити недоліки та допущені прорахунки. Але, на нашу думку, ці хиби варто пов’язувати насамперед із особливостями розвитку загальносоюзної промисловості – слідуванням вказівкам «згори», необхідністю виконання планів чергових п’ятирічок, відставанням СРСР у науково-технічному прогресі, відсутністю ефективного зв’язку науки і виробництва, використанням застарілої техніки та технологій і залучення натомість «людського фактору» для виконання поставлених партійним та державним керівництвом завдань з підвищення продуктивності праці, збільшення кількості продукції та покращення її якості.