Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
4 results
Search Results
Item Газета «Вінницькі Вісті» як джерело до діяльності української влади в умовах німецької окупації в 1941 р.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, А.; Ковальов, І.Мета дослідження – розкрити особливості відображення діяльності української влади в умовах встановлення нацистської окупації у місцевій пресі («Вінницькі Вісті»), та вказати на джерельну цінність періодики як важливого ресурсу для оцінки характеру та компетенцій місцевої влади на теренах Вінниччини. Методологія дослідження. Орієнтиром методологічного підходу є комплексний аналіз складного феномену – висвітлення пресою діяльності органів українського самоврядування в умовах окупації тоталітарним режимом. Використовуються загальноісторичні методи аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, використано метод контент-аналізу та критики періодики як історичного джерела. Наукова новизна полягає в тому, що об’єктом аналізу стає окрема частина періодичного видання, де аналізується висвітлення комплексу заходів української місцевої влади у сфері адміністративного управління, регулювання господарської діяльності, заходів соціального захисту та культурного життя. Це є спроба на регіональному рівні розкрити яким же був насправді за змістом та функціональністю апарат та діяльність української влади в умовах окупації на її початковому етапі у 1941 р. Висновки. Аналізуючи видання «Вінницькі Вісті» з вересня по грудень 1941 року зазначимо, що газета як орган періодики місцевої влади функціонально мала відповідні спрямування: забезпечувала населення інформацією про події в у світі, країні та у регіональному просторі; інформувала про взаємини між населенням та місцевою владою, довила до відома про новації у буденному житті громади; пояснювала та коментувала зміст подій і новин, безперечно через позиції німецької окупаційної влади та намагаючись забезпечити її підтримку, через координацію діяльності у різних сферах життя, намагаючись забезпечити суспільний консенсус; попри обмеження окупаційних властей популяризувала українську культурну спадщину, закликала до відновлення народних традицій та викорінення насаджуваної більшовицьким режимом етичної практики, водночас в умовах нацистського тоталітаризму була рупором агітації та пропаганди. Значення газети було особливо вагомим з точки зору інформування про оновлення системи адміністративного управління та фіскальної політики, проведення заходів мобілізаційного характеру, організацію громадських заходів щодо облаштування культурно-просвітницького життя громади. Аналіз газети як джерела також показує специфічність повноважень місцевої української влади, не будучи обраною, а призначеною окупантами вона мала свою специфіку. За процедурою формування місцева влада призначалася, але за повноваженнями інституційно відповідала функціям органу місцевого самоврядування.Item Семен Якерсон – сотник Армії Української Народної Республіки(Вінниця : ВДПУ, 2023) Рогожа, МаріяМета дослідження – проаналізувати життєвий шлях єврея Семена Самуїловича Якерсона та мотиви прилучення до участі в Українській національно- демократичній революції 1917–1921 рр. Методологічною основою дослідження є принципи: історичної достовірності, об’єктивності, системності, науковості, всебічності та спеціальні методи: загальнонаукові – аналітичний, логічний, класифікації; історичні – історико- генетичний, ретроспективний, порівняльно-історичний; міждисциплінарні – джерелознавчий, архівознавчий, термінологічний та структурно-системний аналіз. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні біографії Семена Якерсона як вибору служіння українському державотворенню. Висновки. Вивчення життєвого шляху єврея Семена Самуїловича Якерсона (30.11.1897–27.03.1951), сотника української армії, дало підстави стверджувати, що його шлях характерний для багатьох молодих представників єврейства, які долучилися до боротьби за будівництво суверенної української державності. Вийшовши зі свого середовища і вступивши до військового навчального закладу та, припускаємо, мріючи про власну державу, свідомо перейшов до українського війська доби Центральної Ради. На всіх займаних військових посадах виявляв ініціативу, знання та вправно виконував спільно із ввіреними йому підрозділами військові завдання. Поразка національно-визвольних змагань не відвернула його від справ українства. Здобуваючи фах інженера-гідротехніка, закінчив Українську Господарську Академію (Подєбради), організовану українською еміграцією. Після закінчення розпочав будівничу справу на землях Закарпаття, будував мости, дороги. Друга світова війна застала його в Празі. Завдяки дружині врятувався від знищення в гетто. Після війни продовжив працю будівельника до відходу за межу земного буття.Item Гончаренко О. М. Проблема колабораціонізму на теренах Рейхскомісаріату «Україна» та військової зони окупації в сучасній вітчизняній історіографії: інституційне визначення змісту та форм співпраці, основні тенденції історичних реконструкцій (1991–2019 рр.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 186 с.(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мазило, ІгорУ статі проаналізовано сучасне вітчизняне історіографічне наукове видання, присвячене розгляду складної проблеми в історії минулої війни, яким є колабораціонізм на територіях рейхскомісаріату «Україна» та військової зони окупації. Це дає можливість досліднику і просто читачеві більш глибоко проникнути в розуміння такого складного історичного явища, яке охоплює багато сфер життя людей на окупованій німецькими загарбниками і їхніми союзникам територіях. Ця територія була доволі великою і приблизно досягали 479,3 км кв. До першого входили округи: «Київ», «Дніпропетровськ», «Житомир», «Волинь і Поділля», «Миколаїв», «Таврія». У військовій зоні перебували економічно розвинуті області тодішньої УРСР. У Донбасі до війни видобували вугілля близько 800 шахт. Тому окупаційний режим на цих землях мав свою специфіку, а відтак дещо відмінним було становище і поведінка цивільного населення. Тож автор розглянув зазначену наукову проблему з урахуванням цієї специфіки.Item Соціально-політичний портрет «указника» 1948 року (за матеріалами довідок-характеристик)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Кравченко, ПавлоМетою статті є аналіз змісту довідок-характеристик, виданих сільськими радами та правліннями колгоспів Вінниччини на осіб, що підлягали виселенню у віддалені регіони СРСР, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» від 21 лютого 1948 року. Методологія дослідження грунтується на поєднанні загальнонаукових (абстрагування, аналізу і синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-критичного, історико-системного, конкретно-проблемного, кількісного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автором на основі недосліджених архівних джерел зроблений аналіз документів, що стали основою рішень про відправку жителів села на 8-річні спецпоселення. Висновки. Матеріали довідок-характеристик підтверджують практику перманентних примусових методів режиму щодо сільського населення, яке не бажало працювати в колективних господарствах передусім з причини відсутності зацікавленості у результатах праці, зважаючи на мінімальну винагороду або ж повен її брак.