Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
2 results
Search Results
Item Сенаторська ревізія 1799–1800 рр. у Правобережній Україні(Вінниця : ВДПУ, 2023) Шевчук, АндрійМетою статті є аналіз процесу організації верховною владою сенаторської ревізії в рамках посилення імперської влади, для контролю передусім судової сфери. На основі архівних матеріалів необхідно визначити хід та наслідки ревізування та вплив на процес проведення одного з ревізорів – представника місцевої еліти графа Ю. Іллінського. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичного, історико-системного, історико- типологічного) методів із принципами історизму, системності, науковості, що дозволило зосередитися на організації, ходу та наслідках проведення сенаторської ревізії 1799–1800 рр. у правобережних губерніях. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні організації, проведення та результатів сенаторської ревізії 1799–1800 рр. у правобережних Київській, Подільській і Волинській губерніях. Аналіз діяльності одного з ревізорів – графа Ю. Іллінського, представника волинського нобілітету, доводить, що використовуючи повноваження для вирішення своїх партикулярних справ і зведення рахунків з місцевими чиновниками, він переконував місцеву шляхту в прихильному ставленні до них верховної влади. Визначено, що сенаторська ревізія не мала наслідків, а відданого під суд подільського віцегубернатора О. Кршижановського виправдано. Висновки. Заради посилення контролю за діяльністю місцевих органів влади та суду, Павлом І організовано сенаторську ревізію всієї імперії упродовж 1799–1800 рр. Це була перша інспекція на приєднаних правобережних територіях. Верховна влада у рамках регіональної політики пошуку компромісу з місцевою елітою призначила одним з ревізорів представника волинського нобілітету – графа Ю. Іллінського. Проте сенатор поставився до посади ревізора як до своєрідної синекури. Використовуючи високий статус, він передусім вирішував свої партикулярні справи та зводив рахунки зі своїми ворогами з числа приїжджих чиновників. Такі дії знаходили підтримку в середовищі місцевої шляхти. Порушивши розпорядження Павла І бути інспектором, графа Ю. Іллінського відкликали до столиці. По суті, ревізія не дала жодних результатів, навіть обвинувачений подільський віцегубернатор О. Кршижановський після 15-місячного слідства був виправданий. Усе ж головної мети – показати місцевій еліті, що вона може розраховувати на захист верховної влади від свавілля місцевих адміністраторів, досягнуто.Item Соціальний портрет підкоморія Правобережної України (1797-1832 рр.)(Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2019) Шевчук, Андрій; Шевчук, Андрей; Shevchuk, AndriyУ статті змальовано соціальний портрет голови підкоморського суду. Від його професіоналізму залежала ефективність у розмежуванні земельних володінь приватних власників та казни. Встановлено, що на посадах перебувало дві категорії осіб: меншість складали ті, хто професійно займався юриспруденцією й постійно працював у судовій системі (професійні судді); більшість становили дворяни, які не мали необхідних знань. Служба не давала можливості заробити та російська влада постійно контролювала роботу судів. Як наслідок, у більшості повітів посаду підкоморія щотрироки обіймали нові люди (випадкові судді). Верховна влада не була зацікавлена в створенні постійного суддівського корпусу з молодих дворян. Одночасно з виконанням професійних обов’язків підкоморії відстоювали свої матеріальні інтереси та намагалися заробити іншими способами