Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
3 results
Search Results
Item Особливості вікових реєстрацій українського населення за матеріалами церковного та фіскального обліку другої половини XVIII століття(Вінниця : ВДПУ, 2023) Бороденко, Олена; Тучинський, ВіталійУ статті за матеріалами Генерального (Румянцевського) опису Лівобережної України 1765 ‒ 1769 рр. та сповідних розписів 1775 р. окремих населених пунктів Полтавського полку досліджуються особливості вікових записів сільського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. Методологічний інструментарій дослідження варіюється в дослідницьких полях соціальної історії та історичної демографії з використанням компаративного підходу, а також переважно методів квантитативного та критичного аналізу джерел. Висновки. Мотивація проведення фіскального перепису населення була зумовлена необхідністю проведення ефективних розподілів ресурсів і зібраних податків, які б стимулювали економічний розвиток. Сповідні відомості створювалися з метою християнсько-етичного виховання та дисциплінування православних віруючих. У дослідженні обраховано показники вікової акумуляції українського сільського населення за методикою Д. Уіпла. Відповідно до шкали стандартів ООН визначено середній показник індексу Уіпла (Whipple index) та рівень довіри до документації: за матеріалами сповідних розписів 1775 р. такий показник мав добру якість даних, а за Румянцевським описом – дуже погану. В обох джерелах помітні відхилення від норми. Із-поміж чинників, які вплинули на неточності цифрових даних джерел, можна назвати такі: усна передача укладачам реєстрів даних про вік людей; наявність значної частки «ювілярів», тобто осіб із позначенням років життя із закінченням на «0» та «5»; представлення спеціально неправдивих вікових показників, враховуючи мету укладання двох реєстрів; погана читабельність персоніфікованих записів; порушення виконавської дисципліни реєстраторами тощо. Не зважаючи на неточності та недоліки відомостей церковних і фіскальних джерел, така документація залишається інформативною, важливою, унікальною для вивчення історико-демографічних та інших особливостей життя українського населення.Item Проблема сповідання українським православним населенням ХІХ ст. (за матеріалами сповідних розписів Кам’янецького повіту Подільської губернії)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Бороденко, Олена; Тучинський, ВіталійМета. У статті за матеріалами сповідних відомостей православних парафій Кам’янецького повіту Подільської губернії досліджуються причини та фактори, які зумовлювали невідвідування церкви та не проведення святого таїнства сповіді у дні Великого посту українським населенням ХІХ ст. Методологія дослідження. У контексті впровадження антропологічного підходу в історіописанні звернуто увагу на персоніфіковані та родинні приклади простолюду щодо їхніх можливих мотивів відсутності на сповіді. У вивченні церковно-статистичної документації вживано метод критичного аналізу, адже джерела створені представниками парафіяльного кліру з різним рівнем освіченості та виконавської дисципліни. За алгоритмом роботи методу деконструкції зі змістової частини джерел виокремлено необхідну інформацію. Наукова новизна. Вперше виокремлено визначальні чинники та ймовірні умови, які корегували сповідальну поведінку православних мирян вищеназваного періоду. Висновки. У будь-якому місці перебування людині необхідно пройти обряд сповіді. Сповідальник повинен перед священником щиросердно визнати свої гріхи, підтвердити намір щодо їхнього виправлення, вірити в Бога та сподіватися на Його милосердя. Відвідування парафіянами святого таїнства фіксувалося у сповідальних відомостях, у яких різними примітками парохи позначали причини відсутності на сповіді. Найпоширенішим записом було «за відсутності», без пояснень докладних мотивів. Із-поміж інших впливових чинників, які змінювали сповідальну поведінку мирян, можна назвати такі: втечі, безвісна пропажа людей; військова служба; трудова або шлюбна міграція в інші населені пункти; перебування в установах соціального захисту населення; навчання у різних учбових закладах; особиста домовленість із парохом; паломництво; належність до інших християнських конфесій; ув’язнення та заслання в Сибір; «духовна заборона»; малолітство; батьківська заборона дітям сповідального віку; слабкий стан здоров’я тощо. Визначальними факторами, які могли корегувати проведення священнодійства були: сповідування окремих категорій людей удома; наявність природних перепон, які заважали людям відвідувати храм; значна кількість мирян у межах однієї парафії та нестача у них представників православного кліру; неможливість виокремити для всіх говіючих осіб необхідний сповідальний час; «пульсація» домогосподарств у складі територіальної православної громади; наявність декількох храмів у межах населеного пункту; не виконання священником своїх посадових обов’язків тощо. Парохи порушували законний порядок проведення святого таїнства. Сповідували не осібно, а по декілька парафіян. Церква рекомендувала внести низку змін щодо регламенту проведення церковного обряду сповіді.Item Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка у складі УРСР 1924-1940 рр.: історіографія(Вінниця : ВДПУ, 2022) Тучинський, Віталій; Левченко, БогданМетою статті є дослідження та характеристика наукових праць вітчизняних та зарубіжних істориків приурочених Молдавській Автономній Радянській Соціалістичній Республіці – національно-державному утворенню, що існувало у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки протягом 1924-1940 рр. Методологія дослідження ґрунтується на загальних науково-дослідницьких принципах історизму, об’єктивності, науковості та спеціальних історичних методах історіографічного, логічного та джерелознавчого аналізу, а також наративному та проблемно-хронологічному. Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній проведено комплексне дослідження наукового доробку українських та молдовських вчених проблем, пов’язаних із утворенням, особливостями соціально-економічного та етнонаціонального розвитку, а також ліквідації Молдавської Автономної Республіки. Висновки. Історіографію обраної проблеми можна розділити на кілька основних періодів. Перший із них складають праці радянських дослідників. Виходячи із методологічних засад, якими вони користувалися, можна зауважити, що предметом їх досліджень були історичні передумови утворення Республіки та її успіхи у справі соціалістичного будівництва. Значну увагу в їх працях приділено національно-культурному будівництву, розвитку освіти та культури. Другий період охоплює праці сучасних українських вчених. Саме на початку 1990-х рр. склалися сприятливі умови для об’єктивного вивчення раніше невідомих та замовчуваних сторінок історії МАРСР. Це стосується передусім дослідження справжніх причин її створення, національного складу населення, масових репресій міжвоєнного періоду, а також зовнішньополітичних передумов ліквідації Автономної Республіки у 1940 р. До третього етапу ми відносимо науковий доробок істориків Республіки Молдови. Його характерною рисою є дослідження державотворчих процесів, що відбувалися в Республіці та їх вплив на формування національної свідомості молдовського населення. До четвертого слід віднести праці дослідників Придністровської Молдавської Республіки. Ними активно вивчаються краєзнавчі проблеми історії МАРСР та історія окремих населених пунктів регіону. Методологічні принципи, якими вони користуються дають підстави вважати їх частиною проросійської та відкрито антимолдовської історіографії.