Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
3 results
Search Results
Item Реакція населення Поділля на «вдосконалене» самообкладання: 1928 рік(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кравченко, П.; Мельничук, О.Метою статті є аналіз настроїв сільського населення Поділля у 1928 р., викликаних посиленням наступу більшовицького режиму на приватного власника на селі з метою його ліквідації в контексті сталінської «революції згори», важливою складовою якої було самообкладання. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та історизму із використанням загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, методу критичного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті авторами недостатньо вивченого в українській історіографії питання реакції сільського населення Поділля на перші кроки більшовицького окупаційного режиму щодо ліквідації українського приватновласницького села і насадження колективного господарства шляхом нав’язування завищених планів самообкладання. Висновки. 1928 р. став періодом загострення боротьби між українськими селянами та більшовицьким режимом, який з метою «соціалістичної перебудови» села свідомо пішов на розорення селянських господарств шляхом посилення фінансового тиску методом «вдосконаленого» самообкладання, чим викликав широке невдоволення, яке в більшості випадків проявлялось у висловлюваннях селян, у їхній відмові брати участь у голосуванні за нав’язані владою розміри самообкладання тощо і загрожувало перерости в силовий опір.Item Участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мельничук, О.; Кравченко, П.Метою статті є, на основі аналізу архівних джерел, загальної та спеціальної літератури, висвітлити участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та історизму із використанням як загальнонаукових так і спеціальних методів дослідження: проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, методу критичного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті недостатньо вивченої в українській історіографії проблеми, покликаної з’ясувати роль та місце Червоної армії в насадженні більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі. Висновки. Червона армія, з моменту свого створення, розглядалася більшовиками як одна із інституцій впровадження комуністичного режиму. Будучи за соціальним складом на 2/3 селянською, саме вона мала стати школою політичного виховання та культурного просвітництва в дусі комуністичних ідей для колишніх селян-власників. Посилення такої роботи спостерігається наприкінці 1920-х рр., коли спроба режиму відновити «воєнно-комуністичний штурм» наштовхнулась на відчайдушний опір селянства і стала загрозою існуванню комуністичної влади. З цього часу більшовицьке керівництво не лише ставило перед Червоною армією конкретні завдання, але й намагалося здійснювати системний контроль за політико-моральними настроями червоноармійців. Одним із важливих напрямків роботи військових підрозділів було сприяння владі у процесах усуспільнення одноосібних селянських господарств. В умовах суцільної колективізації на армію покладалися завдання не лише просвітницького та пропагандистського характеру, але й безпосередньої участі в колективізації села. Зокрема, військові підрозділи, що дислокувались на Поділлі, залучались до: підготовки кадрів для колгоспного будівництва; взяття шефства над селами, які переходили на суцільну колективізацію; відправлення в колгоспи груп червоноармійців для виконання конкретних завдань; вступу до колективів цілими підрозділами; організації спеціальних червоноармійських колгоспів. Шляхом проведення широкої просвітницької та пропагандистської роботи, застосовуючи методи забезпечення військової дисципліни та практикуючи вибіркові репресії серед командного та рядового складу, більшовицькій владі вдалося не лише подолати опозиційні настрої в армії, але й перетворити її в слухняне знаряддя комуністичної диктатури.Item Боротьба зі спекуляцією і перекупниками як складова Голодомору- геноциду 1932-1933 рр. (за матеріалами особових справ засуджених(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кравченко, П.Метою статті є характеристика, на основі нових джерел, причин, перебігу та наслідків боротьби совєтського комуністичного режиму з приватною підприємницькою діяльністю (спекуляцією і перекупниками) в роки Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Методологія дослідження грунтується на поєднанні загальнонаукових (абстрагування, аналізу і синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-критичного, історико-системного, проблемного, кількісного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Наукова новизна. На основі широкого кола вперше введених у науковий обіг архівних документів і джерел, розкрита боротьба комуністичного режиму з так званими спекулянтами як його конкурентами і ворогами. Зроблено аналіз форм і методів діяльності спекулянтів та каральних органів у боротьбі з ними. Перелік продуктів харчування дає можливість зробити відповідні висновки щодо свідомої політики совєтського режиму в організації Голодомору-геноциду шляхом вилучення з вільного обігу всіх їстівних запасів і встановлення над їхнім розподілом повного державного контролю. Висновки. Дослідження дає можливість стверджувати, що однією зі складових організованого совєтським комуністичним режимом Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. була, у межах побудови суспільства на засадах державної власності, була ліквідація приватної торгівлі, спекуляції та перекупництва, що виступала насамперед у якості конкурента державної монополії. Встановлюючи тотальний контроль над виробництвом та розподілом, влада таким чином ліквідовувала будь-які спроби частини населення перерозподілити продукти харчування на користь тих, хто їх потребував. Ліквідація спекулянта і перекупника позбавила можливості порятунку від голодної смерті мільйони українців.