У дисертації вперше здійснене цілісне й системне дослідження творчості Ганни Барвінок (художньої прози, мемуаристики, епістолярію). У першому розділі розглядаються романтичноцентричні моделі прози письменниці крізь призму
української “філософії серця” (кордоцентризму). Визначаються впливи цієї філософії на проблематику і поетику творів малої прози письменниці. У другому
розділі досліджуються реалізмоцентричні твори, їх жанрові модифікації, прийоми
сюжетотворення і характеротворення. Підкреслюється (при аналізі творів обох груп)
значення і роль фольклорних джерел, форми їх використання, контамінації з авторським текстом. У розділі третьому окреслюється характер і значення мемуарної спадщини Ганни Барвінок – для глибшого осягнення світоглядних засад письменниці, розкриття характеру епохи тощо. Цим же завданням присвячено й
аналіз епістолярію.
