Browsing by Author "Назаренко, М. О."

Now showing 1 - 8 of 8

Ґендерні аспекти лідерства в публічному управлінні в умовах децентралізації
(Київ, 2024) Назаренко, М. О.; Юник, І. Г.
Стратегічна мета України – повноправне членство в Європейському Союзі. Для її досягнення українська держава повинна провести ряд реформ у всіх сферах суспільного життя, а саме: політичній, економічній, соціальній, культурній, правовій тощо і в тому числі у сфері ґендерної рівності, що відповідатимуть європейським цінностям та стандартам. В сучасних умовах децентралізації, коли стрімко розвивається лідерство в органах публічної влади, зокрема в органах місцевого самоврядування, постає нагальне питання в аналізі та оцінці ґендерної рівності у сфері управління. І, хоча Україна, згідно досліджень Global Gender Gap Index у 2023 році, досягла значних успіхів в цьому питанні, у порівнянні з попередніми роками, проблема порушення прав жінок в управління залишається і потребує нагального вирішення. Основними причинами такої ситуації залишаються упереджене ставлення до жіночої статі, як до слабкої, недовіра з боку підлеглих-чоловіків та громади щодо можливості прийняття раціональних управлінських рішень в кризових ситуаціях, поєднання особистого та професійного життя, коли жінка виконує домашню роботу в більшому обсязі, ніж чоловік і часу на професійний розвиток залишається менше, аніж у протилежної статі та ґендерні стереотипи: нездатність до ризиків та протистояти тиску, недостатньо розвинуті такі лідерські якості, як змагальність, стресостійкість, впевненість у собі тощо. Для подолання Gender inequality (ґендерної нерівності), на нашу думку, необхідно перш за все створити рівні можливості та умови доступу до керівних (лідерських) посад незалежно від статі, створювати ґендерно збалансовані колективи, створити всі умови в органах публічного управління для участі і представництва різних ґендерних груп у процесах прийняття управлінських рішень, створювати умови для розвитку лідерських здібностей та якостей керівника та ґендерної чутливості серед лідерів, забезпечити жінкам-лідерам баланс між роботою та особистим життям тощо.
Особливості інституційної імплементації гендерної політики в Україні
(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Лазор, О. Д.; Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.; Назаренко, М. О.
Досліджено особливості інституційної імплементації ґендерної політики в органах публічної влади України. Встановлено, що за останні 15 років відбулися суттєві зміни у формуванні та реалізації публічної ґендерної політики. Серед позитивних зрушень відзначено прийняття низки нормативно-правих актів ґендерного спрямування та розробку інституційного механізму реалізації ґендерної політики в органах публічної влади. Визначено, що у системі публічної влади ґендерну політику реалізовують інституції загальної та спеціальної компетенції. З’ясовано, що ґендерна проблематика найбільше інтегрована в органах виконавчої влади. Зокрема на загальнодержавному рівні визначено відповідальні посадові особи за реалізацію ґендерної політики та створено консультативно-дорадчі органи. Виявлено, що на центральному, регіональному та місцевому рівнях ґендерну політику реалізують уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, консультативно- дорадчі органи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, радники з ґендерних питань, уповноважені структурні підрозділи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Встановлено, що інституційний механізм реалізації ґендерної політики в органах публічної влади функціонує ще не досить ефективно. Серед причин відзначено невідповідність діючих ґендерних інституцій сучасним запитам суспільства. Визначено, що низький рівень практичного інтегрування ґендерних підходів у діяльність органів публічної влади пояснюється недостатністю наявної ґендерної компетентності уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, факультативністю призначення ґендерних радників, а також недостатністю застосування ґендерних підходів під час поточної діяльності, проведення державних реформ, розроблення стратегічних і програмних документів, стратегій розвитку регіонів і територіальних громад. Запропоновано посилити інституційний механізм реалізації ґендерної політики в органах публічної влади через впровадження системного підходу до формування ґендерних компетенцій публічних службовців, зокрема більше застосовувати ґендерне бюджетування; проводити ґендерні аудити та ґендерно-правову експертизу; підвищувати ґендерну обізнаність та формувати ґендерну чутливість публічних службовців.
Публічне управління і право: історія, теорія, практика: збірник наукових праць. Вип.4
(Вінниця: ТОВ «Друк», 2024) Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського; Яременко, О. І,; Кононенко, В. В.; Назаренко, М. О.
Збірник наукових праць спрямований на дослідження найбільш актуальних і перспективних напрямків галузей знань «Публічне управління та адміністрування» та «Право»; забезпечення майданчика наукової комунікації між дослідниками-теоретиками та практиками; створення можливостей для науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів для оприлюднення результатів досліджень та їх вільного поширення.
Роль державного управління у забезпеченні доступності та якості музичної освіти в Україні
(Київ, 2024) Лазо,р О. Д.; Назаренко, М. О.; Лапшин, С. А.
Дослідження державного управління в музичній освіті потребує аналізу її динаміки через призму історії, управлінських тенденцій та соціальних змін. Українська музична сфера має свої особливості, зумовлені адміністративним устроєм, політичною ситуацією та рівнем соціально-економічного розвитку. Україна відроджує мистецькі галузі, створюючи школи та культурні осередки. Стаття зосереджується на аналізі державного управління музичною освітою як основі розвитку цієї сфери. Високий рівень музичної освіти сприяє формуванню культурної ідентичності, збереженню традицій і розвитку сучасної музики. Державне управління в музичній освіті – це комплекс заходів, спрямо-ваних на формування, розвиток і підтримку системи музичної освіти через організаційні, правові, економічні та управлінські механізми. Державне управління музичною освітою в Україні здійснюється через систему органів виконавчої влади, де кожен орган відповідає за окремі напрямки. Ключовою проблемою є роль науково-педагогічного складу, який має вирішальне значення у забезпеченні якості музичної освіти. Якість освіти визначається новими підходами до професійного зростання фахівців, які поєднують функції музиканта, культуролога та мистецтвознавця. Музична освіта спрямована на формування свідомості та духовного становлення особистості, що вимагає врахування вимог соціуму, освітньої практики та управлінської системи.Якість музичної освіти залежить від кваліфікації педагогів, організа-ційного забезпечення, методології викладання, змісту освіти та освітніх техно-логій. Важливими є як ендогенні (внутрішні), такі й екзогенні (зовнішні) показники якості, серед яких умови навчання, використання ІКТ, науково-методична база та професійна компетентність фахівців, а також відповідність освіти потребам суспільства. Специфіка державного управління музичною освітою в Україні включає кілька підходів: цивілізаційний, законодавчий, педа-гогічний, економічний, політичний, соціальний, професійний та психологічний та ін.
Становлення транспарентності в діяльності органів публічної влади в Україні.
(2021) Назаренко, М. О.; Nazarenko, M.O.; To improve the situation regarding the transparency of public authorities, it is advisable to develop a comprehensive program in this area, providing for the implementation of concrete and effective measures that will guarantee public confidence in government institutions, prevent abuse of power, increase legal and political culture of citizens. and effective partnerships between the state and the public.
Для покращення ситуації щодо транспарентності публічно-владної діяльності доцільно розробити комплексну програму у цій сфері, передбачивши в ній реалізацію конкретних і дієвих заходів, що стане гарантією довіри до владних інституцій з боку населення, унеможливить зловживання владою, підвищить правову і політичну культури громадян, сформує ефективні та результативні партнерські відносини між державою та громадськістю.
Стратегічне управління інноваційним розвитком операційної діяльності підприємств Вінниччини
(2025) Зубар, І. В.; Намазова, Ю. І.; Назаренко, М. О.
Наукова стаття присвячення вивченню перспектив інтегрування інноваційного менеджменту у стратегічний інноваційний розвиток бізнесу. Встановлено, що даний напрям стратегічного розвитку гарантуватиме стрімке відновлення та ріст економічного потенціалу України. У науковій роботі проаналізовано ключові напрямки інвестування в інноваційний розвиток операційної діяльності підприємств українського бізнесу з метою розвитку інтелектуальної промисловості. Відзначається, що прикладом успішної реалізації ініціативи стратегічного інноваційного розвитку операційної діяльності підприємств можна розглянути досвід Вінницької міської територіальної громади. Цю позицію обгрунтовано аналізом основних показників розвитку бізнесу та підприємництва у регіоні. На основі даних встановлено, що багатогранність економічного зростання Вінниччини характеризується лідерськими позиціями в рейтингах міст за комфортністю ведення бізнесу, позитивною динамікою приросту кількості суб’єктів господарювання та інтенсивністю реєстрації нових суб’єктів. Визначено, що подальше зростання добробуту громади може бути досягнуто крізь призму інвестування у стратегічний інноваційний розвиток операційної діяльності підприємств завдяки використанню потенціалу найбільш перспективних галузей і секторів економіки громади, серед яких харчова промисловість, сільське господарство і сфера ІТ. Основним вектором інноваційності визначено механізми інтеграції освітніх ініціатив у партнерстві зі стейкхолдерами. Доведено, що економіка Вінниччини створює передумови для формування кластерної або кооперативної моделей інноваційного розвитку, зокрема за напрямом формування і розвитку елементів сучасної інфраструктури. Особливу увагу акцентовано на створення інтеграційних об’єднань які дозволяють посилити синергетичний вплив на економічне зростання регіону науки освіти та інновацій.
Інноваційні моделі та інструменти державного управління музичною освітою в умовах культурних змін
(Київ, 2024) Назаренко, М. О.; Лапшин, С. А.
Інноваційні моделі та інструменти державного управління музичною освітою включають сучасні стратегії та технології, спрямовані на ефективний розвиток музичної освіти в умовах глобалізації та технологічних змін. Це передбачає впровадження новітніх освітніх стандартів, цифрових технологій, гнучких навчальних програм, а також міжнародної співпраці та мобільності студентів. Основні інновації включають інтеграцію нових технологій (онлайн-курси, віртуальні музичні лабораторії), створення програм обміну, розвиток інклюзивних і доступних освітніх програм, а також гнучкі навчальні плани. Важливими аспектами є також співпраця між державними, приватними та культурними інституціями, нові підходи до оцінки якості освіти та використання музичної освіти як інструменту культурної дипломатії. Пріоритетною інновацією в музичному мистецтві стало нове розуміння комунікативних можливостей музики, де концептуалізм і використання нечітких музичних засобів, шумових ефектів та необроблених звучань замінили класичні уявлення про гармонічне інтонування. Це створило нові можливості для «конструювання» музичних творів і їх інтерпретації. Важливу роль у сучасному музикознавстві відіграє герменевтика як методологічний підхід, що сприяє глибшому розумінню та інтерпретації музичних творів, особливо нової музичної мови сучасних композиторів. Герменевтичний підхід допомагає студентам мистецьких спеціальностей осмислювати глибокі смисли музики, сприяючи розвитку критичного мислення та розуміння культурних традицій. Таким чином, інноваційні підходи в музикознавстві не лише вдосконалюють технічні аспекти, але й відкривають нові естетичні та філософські контексти. Одночасно, інноваційні моделі управління музичною освітою адаптуються до умов глобалізації та цифровізації, сприяючи покращенню якості та доступності музичної освіти на міжнародному рівні.
Інституціоналізація медіації як ефективного інструменту врегулювання спорів з органами місцевого самоврядування: зарубіжний досвід та українські перспективи
(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Яременко, О. І.; Кононенко, В. В.; Назаренко, М. О.
У науковій статті здійснено ґрунтовний аналіз теоретико-правових засад застосування медіації для врегулювання публічно-правових спорів, окреслено основні тенденції її розвитку в Україні й світі та визначено ключові чинники, що впливають на інституціоналізацію цього альтернатив-ного способу розв’язання конфліктів в публічному управлінні. Особливу увагу приділено розкриттю сутності й ознак адміністративної медіації, а також наголошено на основній її відмінності від муніципальної медіації, яка характеризується специфічною сферою застосування, оскільки спрямована на вирішення спорів з органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень. Визначено основні чинники, що ускладнюють процес інституціоналізації адміністративної медіації в Україні, серед яких: недостатній рівень обізнаності населення щодо можливостей позасудового врегулювання суперечностей; обмеженість дискреційних повноважень службовців і відсутність чітких критеріїв для встановлення умов примирення; наявність у суб’єктів владних повноважень психологічних бар’єрів, обумовле-них їхнім статусом. Також у роботі досліджено досвід інституціоналізації адміністративної (муніципальної) медіації у зарубіжних країнах, зокрема Франції, Польщі, Чехії, Великобританії та США, де ця позасудова процедура є важливим елементом системи врегулювання спорів з органами місцевого самовряду-вання. На основі проведеного аналізу визначено перспективні напрями розвитку інституту медіації в Україні. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності: 1) закріплення на законодавчому рівні чітких процедур прове-дення муніципальної (адміністративної) медіації; 2) запозичення практики створення незалежних медіаційних центрів, які діятимуть при місцевих органах влади, але збережуть нейтральність та автономність у вирішенні спорів; 3) посилення роботи з проведення інформаційних кампаній, спрямо-ваних на підвищення обізнаності громадян щодо можливостей позасудового вирішення спорів та переваг, які вони надають; 4) врахування досвіду Польщі щодо впровадження безоплатних медіаційних послуг для громадян у конфліктах із місцевою владою.