Обставина як обов’язковий компонент придієслівної залежності та утворення предикативно-обставинних моделей двоскладного дієслівного речення

Abstract

Питання про члени речення є, як відомо, одним із актуальних і в той же час складних питань синтаксичної теорії. Дотепер зберігається (особливо у вищівській і шкільній практиці) традиційний поділ членів речення на групи: підмет, присудок, головний член односкладного речення, додаток, обставина, означення. Метою дослідження є виокремлення обставини як другорядного члена речення в системі обов’язкових компонентів формально-синтаксичної структури речення.

The question of sentence members is known to be one of the most important and at the same time complex questions of syntactic theory. Until now, the traditional division of sentence members into groups (subject, predicate, main clause of a single-sentence, appendix, circumstance, definition) is preserved (especially in Vyshchiv and school practice). The aim of the research is to single out the circumstance as a secondary member of the sentence in the system of obligatory components of the formal-syntactic structure of the sentence.

Вопрос о членах предложения являются, как известно, одним из актуальных и в то же время сложных вопросов синтаксической теории. До сих пор сохраняется (особенно школьной практике) традиционное деление членов предложения на группы: подлежащее, сказуемое, главный член односложные предложения, дополнение, обстоятельство, определение. Целью исследования является выделение обстоятельства как второстепенного члена предложения в системе обязательных компонентов формально-синтаксической структуры предложения