Галісійський націоналізм: історія та сучасність

Abstract

Метою статті є висвітлення історії та визначення актуальності галісійського націоналізму. Аналізується зародження і розвиток націоналістичного руху в регіоні. Методологія дослідження ґрунтується загальнонаукових методах (дедуктивні і індуктивні, аналіз і синтез), які були використані як конкретні пізнавальні засоби, необхідні для реалізації принципів історизму, системності та об'єктивізму. Загальні і спеціальні історичні методи (історико-типологічний, статистичний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний) дозволили зробити комплексний аналіз проблеми галісійського націоналізму. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автор вперше у вітчизняній історичній науці аналізує особливості галісійського націоналізму, історію його розвитку та сучасний стан. Галісійський націоналізм як соціально-політичний рух сформувався в XIX ст., пройшовши відповідні етапи свого становлення. Серед попередників галісійського націоналізму можна виділити три великі рухи: провінціалізм, федералізм та регіоналізм. Провінціалізм (пізніше названий Galicianism) був рухом, що народився в 1840 р. на захист цілісності території Галісії. Проміжною фазою еволюції галісійського руху між провінціалізмом і галісійським націоналізмом став регіоналізм. Починаючи з 1865 р. почав розвиватися галісійський федералізм. Федералісти виступали за те, щоб Галісія була сформована як кантон в межах Іспанії, і щоб вона регулювалась власною кантональною конституцією. Висновки. Будучі однією з чотирьох так званих національних або історичних автономних областей Іспанії (поряд з Каталонією, Країною Басків і Андалусією), Галісія суттєво відрізняється розумінням власного націоналізму. В той час як Каталонія і Країна Басків прагнуть до ще більшої незалежності аж до погроз виходу зі складу держави, націоналістичний рух в Галісії з кожним роком стає менш відчутним.

Целью статьи является освещение истории и определение актуальности галисийского национализма. Анализируется зарождение и развитие националистического движения в регионе. Методология исследования основана на общенаучных методах (дедуктивные и индуктивные, анализ и синтез), которые были использованы как конкретные познавательные средства, необходимые для реализации принципов историзма, системности и объективизма. Общие и специальные исторические методы (историко-типологический, статистический, сравнительно-исторический, проблемно-хронологический) позволили сделать комплексный анализ проблемы галисийского национализма. Научная новизна работы заключается в том, что автор впервые в отечественной исторической науке анализирует особенности галисийского национализма, историю его развития и современное состояние. Галисийский национализм как социально-политическое движение сформировался в XIX в., пройдя соответствующие этапы своего становления. Среди предшественников галисийского национализма можно выделить три большие движения: провинциализм, федерализм и регионализм. Провинциализм (позже названный Galicianism) был движением, появившимся в 1840 г. с целью защиты целостности территории Галисии. Промежуточной фазой эволюции галисийского движения между провинциализмом и национализмом стал регионализм. Начиная с 1865 г. начал развивался галисийский федерализм. Федералисты выступали за то, чтобы Галисия была сформирована как кантон в пределах Испании, и чтобы она регулировалась собственной кантональной конституцией. Выводы. Будучи одной из четырех так называемых национальных или исторических автономных областей Испании (наряду с Каталонией, Страны Басков и Андалусией), Галисия существенно отличается пониманием собственного национализма. В то время как Каталония и Страна Басков стремятся к еще большей независимости вплоть до угроз выхода из состава государства, националистическое движение в Галисии с каждым годом становится менее ощутимым.

The purpose of the article is to cover the history and determine the relevance of Galician nationalism. The origin and development of the nationalist movement in the region is analyzed. In our study general scientific and special historical and political science methods were applied. The general scientific methods (deductive and inductive, analysis and synthesis) were usedas specific cognitive tools necessary to implement the principles of historicism, systematicism and objectivity. The general and special historical methods (historical-typological, statistical, comparativehistorical, problem-chronological) allowed us to make a comprehensive analysis of the problem of Galician nationalism. The scientific novelty of the work lies in the fact that the author, for the first time in the national historical science, analyzes the features of Galician nationalism, the history of its development and the current state. Galician nationalism took shape in the 19th century. Among the predecessors of Galician nationalism, three movements can be distinguished: provincialism, federalism, and regionalism. Provincialism (later called Galicianism) was a movement that emerged in 1840 with the aim of protecting the integrity of the territory of Galicia. Regionalism became an intermediate phase in the evolution of the Galician movement between provincialism and nationalism. Galician federalism began to develop in 1865. The federalists argued that Galicia should be formed as a canton within Spain and that it be governed by its own cantonal constitution. Conclusions. As one of the four historic autonomous regions of Spain (along with Catalonia, the Basque Country and Andalusia), Galicia is significantly different in its understanding of its own nationalism. While Catalonia and the Basque Country strive for even greater independence, including threats of secession from the state, the nationalist movement in Galicia is becoming less tangible.