Динаміка громадської активності національних меншин України в 1987–1994 роках

Abstract

У статті досліджено динаміку громадської активності національних меншин України в 1987–1994 рр. Доведено на основі низки ефективних міжнародних практик, що рівень державної підтримки та уваги національним інтересам щодо усіх спільнот демонструє показник політичного плюралізму. З’ясовано, що не менш вагомим є ініціативність етнічних меншин інтегруватися в процеси суспільної активності демократичної держави. Визначено, що активізація громадського руху національних меншин України розпочалася з другого етапу «перебудови» в 1987 р. та початком політики гласності. Проаналізовано перший період формування національних організацій етнічних меншин до прийняття Декларації про державний суверенітет України в 1990 р. та визначено, що цей процес мав ознаки певної обережності й був спрямований в першу чергу на задоволення культурно-освітніх потреб. Висвітлено суттєве прискорення динаміки формування національних товариств після розпаду Радянського Союзу та розширення сфери їх діяльності. Встановлено товариства утворені національними меншинами України та напрями їх роботи. З’ясовано, що більшість національних організацій підтримували суверенітет та незалежність України. Доведено, що громадська активність залежала від політичного курсу незалежної України. Простежено вплив труднощів на громадських рух, пов’язаних з надзвичайно складним періодом в політичній, економічній і соціальній сферах на початку 1990-х років. Розкрито, що це не завадило позитивній динаміці росту громадської активності національних спільнот, що в свою чергу доводить демократичність політичного вектору України в перші роки незалежності. Розглянуло проблему корінних народів України. Підтверджено, що Верховна Рада України першого скликання до 1994 р. забезпечила основну правову базу для забезпечення національних потреб та захисту етнічних меншин від проявів дискримінації. Висвітлено підтримку національних меншин з боку України, інших держав та міжнародних організацій.