Розвиток санітарної справи на Волині в роки НЕПу (1921–1928 рр.)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати стан та проблеми розвитку санітарної справи на Волині в роки нової економічної політики (1921–1928 рр.). Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціальні історичні методи (історико-порівняльний, історико-статистичний, історико-системний). Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні розвитку санітарної справи на Волині у період НЕПу, залученні нових архівних документів для розкриття теми. Висновки. Санітарна справа на Волині у період НЕПу (1921–1928 рр.) розвивалася повільно, що пов’язано насамперед із наслідками громадянської війни. Загалом санітарно-гігієнічний стан у цьому регіоні був задовільним, поступово поліпшувався. Відбувалася боротьба з епідеміями (тифу, холери, туберкульозу та ін.), венеричними захворюваннями, а також проводились відповідні профілактичні заходи з боку санітарних органів. Однак залишалися проблеми недостатнього фінансування санітарної справи, незначної кількості особового складу та ін. Важливо зазначити, що розвиток санітарної справи у регіоні вимагав збільшення штатних лікарівспеціалістів. Можна вважати задовільною також агітаційну, роз’яснювальну роботу, що проводилася органами санітарної просвіти для подолання епідемій. Огляд окремих лікувальних і дитячих закладів Житомира показав наявність санітарно-гігієнічних проблем. Кількість пацієнтів з певними інфекційними захворюваннями почала збільшувалася, зокрема, хворіли на венеричні захворювання. Актуальним було питання щодо обліку захворюваності на гострі інфекційні хвороби. Не менш важливим – завдання, що стосувалося утримання в чистоті торговельних місць на базарах. Потрібно було вирішувати й інші проблеми забруднення населених пунктів регіону. Санітарна справа на Волині, як і в Україні загалом, у названі роки потребувала постійної державної підтримки.

The purpose of the study is to analyze the state and problems of sanitary affairs development in Volyn during the new economic policy (1921–1928). The methodology of the research is based on the principles of scientificity, historicism, objectivity, as well as general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical methods (historical-comparative, historicalstatistical, historical-systemic). The scientific novelty of the article is a comprehensive study of the sanitary affairs development in Volyn during the NEP period based on the new archival documents involved to reveal the topic. Conclusions. Sanitary affairs in Volyn during the NEP (1921–1928) developed slowly, which was primarily due to the consequences of the civil war. In general, the sanitary and hygienic condition in this region was satisfactory, gradually improving. There was a fight against epidemics (typhoid, cholera, tuberculosis, etc.), venereal diseases, and appropriate preventive measures were taken. However, the problems of insufficient financing of sanitary matters, the number of personnel, etc. remained. It is important to note that the development of sanitary affairs in the region required an increase in full-time certified doctors. The campaigning and explanatory work carried out by the sanitary education bodies to overcome epidemics can also be considered satisfactory. An examination of certain medical and children's institutions in Zhytomyr showed the presence of sanitary and hygienic problems, an increase in the number of patients with certain infectious diseases. In particular, the number of patients with venereal diseases has increased. The issue of recording the incidence of acute infectious diseases was relevant. Keeping trading places in bazaars clean was also important task. It was necessary to solve other problems of pollution in populated areas of the region. Sanitary affairs in Volyn, as well as in Ukraine, in the mentioned years required constant state support.