Синтаксичні засоби стилізації розмовності в мовотворчості Михайла Стельмаха

Abstract

У статті окреслено обсяг понять лінгвостилістичної категорії розмовності та стилізації розмовності в художній мові. Схарактеризовано специфіку стилізації розмовності в прозових творах Михайла Стельмаха за допомогою розмовних елементів синтаксичного рівня. З’ясовано особливості структурування авторських полілогів й окреслено їхню лексико-синтаксичну специфіку. Проаналізовано марковані колоритом розмовності головні й другорядні члени речення, визначено їхню стилістичну спроможність і способи морфологічного вираження. Описано синтаксичні засоби стилізації розмовності на реченнєвому рівні: своєрідний вияв явища вставності в структурі простого ускладненого речення, особливості нанизування інтонаційно ускладнених речень, специфічне нагнітання сполучникових засобів для уодноманітнення й орозмовлення викладу.В статье обозначен объем понятий лингвостилистической категории разговорности и стилизации разговорности в художественном языке. Охарактеризована специфика стилизации разговорности в прозаических произведениях Михаила Стельмаха с помощью разговорных элементов синтаксического уровня. Выяснены особенности структурирования авторских полилогов и обозначена их лексико-синтаксическая специфика. Проанализированы маркированные колоритом разговорности главные и второстепенные члены предложения, определена их стилистическая способность и способы морфологического выражения. Описаны синтаксические средства стилизации разговорности на уровне предложения: своеобразное проявление вводности в структуре простого осложненного предложения, особенности нанизывания интонационно осложненных предложений, специфическое нагнетание союзных средств для придания изложению черт однообразия и разговорности.The article describes the extent of colloquial linguo-stylistic concepts and colloquial stylization in the belles-lettres language. It is explicated that the commonness with the wide range of expressive and functional stilistic meanings is the stilistic sign of colloquial language. The means of stylization is interpreted as the way of the writer’s conscious adoption of distinctive peculiarities of the colloquial style to create a certain colour in the belles-lettres text. The specificity of colloquial stylization in the prose works of Mykhailo Stelmakh is described by means of colloquial elements of the syntactic level. The structural peculiarities of the writer’s polylogues – expressively colloquial, lexically and syntactically mixed phraseological structures which are mainly composed of elliptical sentences and remarks that have the structure and the content of local proverbs and sayings – are analysed. The marked colloquial principal and secondary parts of the sentence are analysed, their stylistic capacity and the means of morphological expressiveness are defined. It is established that the podolyans’ colloquial syntax contains such local elements as dialect or colloquial forms of predicates or other parts of the sentence, transposition forms within parts of speech, and also particles, interjections, direct adresses, parentheses and other elements that take part in the arrangement of colloquial remarks. The syntactic means of colloquial stylization at the level of the sentence are specified. First of all the specific display of the parenthetic phenomenon in the structure of the simple expanded sentence – the use of colloquial, dialect lexemes and parenthetic phraseological sentences – indicates the individuality of the author’s communicative intentions that are aimed to express diverse emotional qualifications. The specificity of the stressed expanded sentences’ massing in the works of Mykhailo Stelmakh, that is specified by the colloquial need of the exposition, dynamic thinking of the characters and their author’s description, is defined. It is also established that the repetition of the conjunction and that gives folk colloquial simplicity to the utterance is the means of syntactic colloquial stylization.