Популяризація польської мови в світі в контексті національного брендингу наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена, окрім наукового інтересу, великим суспільно-політичним значенням теми формування мовно-інформаційних просторів на початку третього тисячоліття. Мета статті – дослідити політику польської держави, спрямовану на популяризацію польської мови в світі наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття і розширення польськомовного інформаційного простору. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціальних (історико-генетичного, історико-типологічного, історико-системного, соціокультурного) методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації. Вихідні позиції для популяризації польської мови в світі базувались на розумінні того, що мова повинна виконувати не лише комунікативні, але й цілий ряд соціальних функцій: зміцнювати відчуття єдності і власної значимості у носіїв мови, розповсюджувати певний світогляд, полегшувати життя полякам за кордоном. Популяризація мови надає неоціненну допомогу і підтримку праві національного брендингу, яка стала пріоритетною для польського уряду на початку ХХІ століття. Проте історично склалася ситуація, що швидше перешкоджала, ніж допомагала реалізації цих функцій польською мовою. Популяризація мови поза межами польської держави вимагала покращення загального образу Польщі і поляків у світі та подолання стереотипу про складність польської мови. Для реалізації завдань мовної політики було створено ряд інституцій: Рада Польської Мови, Інститут Адама Міцкевича, Польський Інститут, Союз Польської Мови поза Кордонами Країни. Проте найбільш ефективною політика промоції польської мови виявилася не серед іноземців, а серед полонії та поляків за кордоном. Висновки. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття в наукових та управлінських колах Польщі усвідомлювали важливість популяризації мови у світі як компоненту національного брендингу. Проте, інституційна та фінансова підтримка популяризації польської мови виявилася досить слабкою. Це, безперечно, завдавало шкоди національному брендингу, оскільки не давало можливості залучити іноземців до польського мовно-інформаційного простору і зробити мимовільними «агентами» польського бачення світу.

Актуальность темы исследования обусловлена, кроме научного интереса, большим общественно-политическим значением темы формирования культурно-информационных пространств в начале третьего тысячелетия. Цель статьи – исследовать политику польского государства, направленную на популяризацию польского языка в мире в конце ХХ - начале XXI века и расширения польскоязычного информационного пространства. Методология исследования базируется на сочетании общенаучных (анализа, синтеза, обобщения) и специальных (историко-генетического, историко-типологического, историко-системного, социокультурного) методов с принципами историзма, системности, научности и верификации. Исходные позиции для популяризации польского языка в мире базировались на понимании того, что речь должна выполнять не только коммуникативные, но и целый ряд социальных функций: укреплять чувство единства и собственной значимости среди носителей языка, распространять определенное мировоззрение, облегчать жизнь поляков за границей. Популяризация языка оказывает неоценимую помощь и поддержку делу национального брендинга, которая стала приоритетной для польского правительства в начале XXI века. Однако исторически сложилась ситуация, которая скорее препятствовала, чем помогала реализации этих функций польского языка. Популяризация языка за пределами польского государства требовала улучшения общего образа Польши и поляков в мире и преодоления стереотипа о сложности польского языка. Для реализации задач языковой политики был создан ряд институтов: Совет польского языка, Институт Адама Мицкевича, Польский Институт, Союз польского языка вне границ страны. Однако наиболее эффективной политика продвижения польского языка оказалась не среди иностранцев, а среди полонии и поляков за границей. Выводы. В конце ХХ – начале XXI века в научных и управленческих кругах Польши осознавали важность популяризации языка в мире, как важной компоненты национального брендинга. Однако, институциональная и финансовая поддержка популяризации польского языка оказалась довольно слабой. Это, безусловно, наносило вред национальному брендингу, поскольку не позволяло вовлечь иностранцев в польское языково-информационное пространство и сделать невольными «агентами» польского видения мира.

Relevance of the research topic, apart from a purely scientific interest, lies in the fact the issue of forming language-informational spaces has a great sociopolitical interest at the beginning of the third millennium. The purpose of the article is to study the policy of the Polish state aimed at Polish language popularization in the world at the end of the 20th – beginning of the 21st century and broadening the borders of the Polish-speaking information space. The methodology of the research is based on the combination of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, sociocultural) methods with the principles of historicity, systemic, scientific approach and verification. Starting positions for Polish language popularization were based on the belief that a language should perform not only communicative, but also a number of social functions – strengthen the feeling of unity and the significance of language bearers, spread a certain worldview, make the life of Poles abroad simpler. Language popularization provides invaluable help and support to national branding, which became a priority of the Polish government at the beginning of the 21st century. However, the situation that had formed in the course of historical development, rather hindered than facilitated the performance of the stated functions by the Polish language. Language popularization outside state borders required the improvement of the overall image of Poland and the Poles in the world as well as overcoming the stereotype about the complexity of the Polish language. To implement the language policy tasks, a number of institutions were established: Polish Language Council, Adam Mickiewicz Institute, Polish Institute, Polish Language Union outside the Country’s Borders. However, the most effective Polish language promotion policy turned out to be among Polonia and the Poles abroad and not among foreigners. Conclusions. At the end of the 20th – beginning of the 21st century the scientific and managerial circles of Poland realized the importance of language popularization in the world as an important component of national branding. However, institutional and financial support of Polish language popularization turned out to quite low. This undoubtedly hindered national branding as it did not allow to involve foreigners into the language-informational space and make involuntary “agent” of the Polish worldview.