Політика Польщі та Румунії щодо інтернованої Армії УНР (1921 – 1924): інтерпретації радянської історіографії

Abstract

Метою статті є комплексний аналіз літератури радянського періоду щодо політики керівництва Польщі та Румунії стосовно інтернованої у таборах цих країн Армії Української Народної Республіки. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності та спадкоємності, які передбачають виявлення та всебічне вивчення джерельного масиву з урахуванням історичного контексту його формування. При розв’язанні поставлених завдань використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історіографічного аналізу та синтезу, історико-порівняльний, хронологічний, ретроспективний та ін. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній на основі комплексного підходу проаналізовано стан вивчення в радянській історіографії політики керівництва Польщі та Румунії протягом 1921 – 1924 рр. щодо інтернованої Армії УНР, з’ясовано концептуальні підходи та прийоми, що використовувались радянськими істориками для реконструкції цієї політики. Висновки. Аналіз праць радянських істориків засвідчив, що вони вкрай необ’єктивно висвітлювали мотиви, якими керувались Польща та Румунія, надаючи притулок інтернованим українським воякам. Ці країни визначалися як сателіти великих імперіалістичних держав, залежні від них у фінансово-економічному і військово-політичному плані, які використовувались у якості опорних баз політичного бандитизму. Незважаючи на значну насиченість фактологічним матеріалом, праці радянських істориків не дали об’єктивного висвітлення еволюції політики урядових кіл Польщі та Румунії щодо інтернованої Армії УНР. Так званий класовий принцип, якого вони були змушені суворо дотримуватись, зумовлював розгляд цього питання лише в контексті боротьби радянської влади із «світовим імперіалізмом», який у своєму прагненні побороти соціалістичний лад в Радянській державі намагався використати інтерноване українське вояцтво. Факти, що стосувались даної проблеми, підбиралися радянськими істориками тенденційно, оцінювались апологетично. Низка аспектів цієї проблеми взагалі опинилися поза їх увагою.Целью статьи является комплексный анализ литературы советского периода, касающейся политики руководства Польши и Румынии относительно интернированной в лагерях этих стран Армии Украинской Народной Республики. Методологическую основу исследования составляют принципы историзма, объективности, системности и преемственности, которые предусматривают выявление и всестороннее изучение совокупности источников с учетом исторического контекста их формирования. При решении поставленных задач использованы общенаучные и специальные методы исследования: историографического анализа и синтеза, историко-сравнительный, хронологический, ретроспективный. Научная новизна работы заключается в том, что в ней на основе комплексного подхода проанализировано состояние изучения в советской историографии политики руководства Польши и Румынии в течение 1921 – 1924 гг. относительно интернированной Армии УНР, выяснены концептуальные подходы и приемы, которые использовались советскими историками для реконструкции этой политики. Выводы. Анализ работ советских историков показал, что они крайне необъективно освещали мотивы, которыми руководствовались Польша и Румыния, предоставляя убежище интернированным украинским воинам. Эти страны определялась как сателлиты крупных империалистических государств, зависимые от них в финансово-экономическом и военно-политическом плане, которые использовались в качестве опорных баз политического бандитизма. Несмотря на значительную насыщенность фактологическим материалом, в работах советских историков отсутствует объективный анализ эволюции политики правительственных кругов Польши и Румынии относительно интернированной Армии УНР. Так называемый классовый принцип, которого они были вынуждены строго придерживаться, предопределял рассмотрение этого вопроса лишь в контексте борьбы советской власти с «мировым империализмом», который в своем стремлении ликвидировать социалистический строй в Советском государстве пытался использовать интернированных украинских воинов. Факты, касающиеся данной проблемы, подбирались советскими историками тенденциозно, оценивались апологетично. Ряд аспектов данной проблемы вообще очутились вне поля их зрения.The purpose of the article is to comprehensively analyze the literature of the Soviet period regarding the policies of the leadership of Poland and Romania regarding the internment of the Ukrainian People’s Republic in the camps of these countries. The methodological basis of the study is the principles of historicism, objectivity, systemicity and continuity, which provide for the identification and comprehensive study of the source array, taking into account the historical context of its formation. In solving these tasks, we use general scientific and special methods of research: historiographic analysis and synthesis, historical comparative, chronological, retrospective, etc. The scientific novelty of the work is that it analyzed the state of study in the Soviet historiography of the policy of the leadership of Poland and Romania during the years 1921 – 1924 concerning the interned UNR Army, clarifies the conceptual approaches and techniques used by Soviet historians for reconstruction of this policy. Conclusions. An analysis of the writings of Soviet historians has revealed that they have extremely biased the motives behind Poland and Romania, providing shelter to interned Ukrainian soldiers. These countries were defined as the satellites of the great imperialist powers, dependent on them in financial, economic and military-political terms, which were used as the mainstay of political banditry. Despite the factual material's richness, the works of Soviet historians did not provide an objective account of the evolution of the policy of the Polish and Romanian government circles regarding the interned UNR Army. The so-called class principle, which they were forced to strictly adhere to, required consideration of this issue only in the context of the struggle of Soviet power against "world imperialism", which in its attempt to defeat the socialist system in the Soviet state tried to use the internmental Ukrainian army. The facts concerning this problem were tendered by Soviet historians, apologetically evaluated. A number of aspects of this problem in general were out of their attention.