Образи «радянського» та «радянськості» у культурному ландшафті Вінниччини (за польовими етнографічними матеріалами)

Abstract

Метою статті є аналіз образів «радянського» та «радянськості» у візуальних об’єктах культурного ландшафту Вінниччини на основі польових етнографічних матеріалів, зібраних в процесі колективних та індивідуальних експедицій студентами факультету історії, права і публічного управління та викладачами кафедри історії та культури України Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського у 2018-19 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації і здійснюється в міждисциплінарній площині – у розрізі «культурландшафтного» (в контексті антропології простору) і пам’яттєвогодискурсів та методології візуальної антропології. Наукова новизна роботи полягає у спробі розведення понять «радянське» і «радянськість». Шляхом аналізу візуальних об’єктів культурного ландшафту авторка простежила органічне поєднання об’єктів матеріальної культури (топоніміка, символіка, різно функціональна архітектура, транспортні засоби, меморіальні місця тощо) з різновидами людських практик (щоденні, ритуальні, символічні, мистецькі тощо), акцентуючи на зв’язку візуалізації з когнітивною формою пізнання, що підкреслює соціокультурні особливості при створенні та розумінні цих візуальних образів. Дослідниця торкнулася також питання труднощів (не)зчитування образів «радянського» та «радянськості» у візуальному просторі, їх (не)сприйняття та (не)переосмислення різними поколіннями. Висновки. Перспективність окресленої теми є важливою не лише в науковій, а й суспільній площині, що увиразнює її прикладний вектор. Оскільки головною метою візуальногов радянський час було досягнення гомогенності та уніфікації суспільства у всіх його сферах, тому ключові завдання сучасного «культурландшафтного» дискурсу – це трансформація культурного ландшафту в бік конструювання свого «обличчя» з чіткою локальною ідентичністю його мешканців та увиразненням «індивідуалізації» простору для репрезентування соціокультурної гетерогенності. Це й повинно визначити модус формування, насамперед, його туристичної привабливості для «інших» та комфортності для «себе».Целью статьи является анализ образов «советского» и «советскости» в визуальных объектах культурного ландшафта Винниччины на основе полевыхэтнографических материалов, собранных в процессе коллективных и индивидуальных экспедиций студентами факультета истории, права и публичного управления и преподавателями кафедры истории и культуры Украины Винницкого государственногопедагогического университета имени Михаила Коцюбинского в 2018-19 гг. Методология исследования основана на сочетании общенаучных (анализа, синтеза, обобщения) методов принципам историзма, системности, научности и верификации и осуществляется в междисциплинарной плоскости - в разрезе «культурландшафтного» (в контексте антропологии пространства) и дискурсов памяти и методологии визуальной антропологии. Научная новизна работы заключается в попытке разведения понятий «советское» и «советскости». Путем анализа визуальных объектов культурного ландшафта автор проследила органическое сочетание объектов материальной культуры (топонимика, символика, разнофункциональная архитектура, транспортные средства, мемориальныеместа и т.п.) с разновидностями человеческих практик (ежедневные, ритуальные, символические, художественные и т.д.), акцентируя на связи визуализации с когнитивной формой познания, подчеркивает социокультурные особенности при создании и понимании этих визуальных образов. Исследовательница коснулась также вопроса трудностей(не)считывания образов «советского» и «советскости» в визуальном пространстве, их (не)восприятия и (не)переосмысление различными поколениями. Выводы. Перспективность обозначенной темы важна не только в научной, но и общественной плоскости, подчеркивает ее прикладной вектор. Поскольку главной целью визуального в советское время было достижение гомогенности и унификации общества во всех его сферах, поэтому ключевыми задачами современного «культурландшафтного» дискурса – это трансформация культурного ландшафта в сторону конструирования своего «лица» с четкой локальной идентичностью его жителей и выразительности «индивидулизации» пространства для репрезентации социокультурной гетерогенности. Это и должно определить модусформирования, прежде всего, его туристической привлекательности для «других» и комфортности для «себя».The purpose of the article is to analyze the images of "Soviet" and "Sovietness" in visual objects of the cultural landscape of Vinnitsia region on the basis of field ethnographic materials collected in the process of collective and individual expeditions by students of the Faculty of History, Law and Public Administration and teachers of the Department of History of Ukraine Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in 2018-19. The methodology of the researchis based on the combination of general scientific (analysis, synthesis, generalization) methods with theprinciples of historicism, systematicity, scientificity and verification and is carried out in theinterdisciplinary plane - in the context of "cultural landscaping" (in the context of anthropology ofspace) and memory discourses and methodology of visual anthropology. The scientific novelty of the work is to try to breed the concepts of "Soviet" and "Sovietness". Through the analysis of visualobjects of cultural landscape, the author traced the organic combination of objects of material culture (toponymy, symbolism, multifunctional architecture, vehicles, memorial sites, etc.) with varieties of human practices (daily, ritual, symbolic, artistic, etc.) focusing on the connection of visualization with a cognitive form of cognition that emphasizes sociocultural features in the creation and understanding of these visual images. The researcher also touched upon the difficulties of (not)reading the images of "Soviet" and "Sovietness" in the visual space, their (im)perception and (not)rethinking by different generations. Conclusions. The perspective of the outlined topic is important not only in the scientific but also in the public area, reflecting its applied vector. Since the main purpose of the visual in Soviet times was to achieve homogeneity and unification of society in all its spheres, therefore, the key tasks of modern "cultural landscaping" discourse is the transformation of the cultural landscape towards the construction of its "face" with a clear local identity of its inhabitants and express "individualization"space to represent sociocultural heterogeneity. This should become an active mode of formation, first of all, its tourist attraction for "others" and comfort for "self".