Українське обновленство на Поділлі.

Abstract

Питаннями політики радянської держави щодо церкви та шляхами її реалізації дослідники почали активно займатись впродовж останнього десятиріччя. Серед них значне місце посідають роботи О.В. Пащенка: ―Держава і православ‘я в Україні: 20-30-ті роки ХХ ст.‖ та ―Православ‘я в новітній історії України‖1. Вони характеризують як загальноукраїнські релігійні процеси, так і окремі моменти з церковного життя Полтавщини. Події релігійного життя України 20-х рр. ХХ ст. висвітлені також у монографії П. Слободянюка ―Українська церква: історія руїни та відродження‖.2 Відомості про вплив влади на релігійну ситуацію у 20-х рр. ХХ ст. на Поділлі можна почерпнути з праці прихильника конфесійної концепції А. Зінченка ―Благовістя національного духу. Українська церква на Поділлі в першій третині ХХ ст.‖3 Однак зазначені праці висвітлюють лише окремі сторінки релігійного життя. Залишається ще багато недосліджених аспектів релігійної історії, одним з яких є питання організації обновленських рухів в УАПЦ. На Поділлі ця робота пов‘язана з діяльністю Братства ―Церква Жива‖ та Братського об‘єднання парафій Української православної автокефальної церкви (БОПУПАЦ). Останнє за ім‘ям їх керівника о. Павла Погорілка отримало й іншу назву ―погорілківщина‖. У даному дослідженні автор намагається висвітлити окремі сторінки з біографії П. Погорілка, розкрити причини виникнення БОПУПАЦ та його роль у релігійному житті Поділля.