Топонімічні практики в пострадянській Вінниці (1992–2022)

Abstract

Мета роботи. З’ясувати специфіку топонімічних практик у пострадянській Вінниці 1992–2022 рр. Методологія. В основі методологічного підходу концепція «соціального виробництва простору» Анрі Лефевра, тобто ідея про створення простору як (від)творення наявної системи соціальних відносин. Його послідовник Маоз Азаряху в топонімічній політиці та практиці віддає пріоритет імпульсу, що йде від державних структур, правлячих партій, муніципалітетів тощо. Чим глибшими і значимішими представляються владі зміни, що відбуваються в суспільстві, тим швидше та рішучіше вона йде на перейменування. Наукова новизна. Простежено, як трансформація регіонального суспільства відбивалася на топонімічній практиці у Вінниці. Встановлено, що нині її специфікою є активна позиція трьох актóрів: міської влади, професіоналів та місцевої громади. Висновки. Масштаб впливу кожного з актóрів є різним і залежить від конфігурації взаємодії між ними, хоч зрештою ухвалення рішення залишається за владою. З боку міської влади топографічна практика – це прояв комеморативної політики на місцевому рівні, який засвідчує входження міської влади в націєтворчий процес, і є складовою репутаційної політики. Готовність влади діяти характеризується довірою до професіоналів, а також тим, як організований процес перейменування та найменування, забезпечена ритмічність обговорення та ухвалення рішень. Професіонали, у Вінниці – історики, намагаються вплинути на символічне конструювання вінницької ідентичності, скориставшись вікном політичних можливостей, в тих межах, які громада готова прийняти. Події останніх років засвідчили, що міська громада включена в обговорення не лише прописаною законодавчою рамкою, а й реальністю, уявленням міської влади про «сильну громаду».

The purpose of the research. To find out the specifics of toponymic practices in post-Soviet Vinnytsia in 1992–2022. Methodology. The methodological approach is based on the concept of «social production of space» by Henri Lefebvre, that is, the idea of creating space as a (re)creation of the existing system of social relations. His follower Maoz Azaryahu in toponymic policy and practice gives priority to the impulse coming from state structures, ruling parties, municipalities, etc. The more profound and significant changes in society seem to the authorities, the faster and more decisively they go to renaming. Scientific novelty. It is traced how the transformation of regional society was reflected in the toponymic practice in Vinnytsia. It is established that now its specificity is the active position of three actors: city authorities, professionals, and the local community. Conclusions. The scale of influence of each of the actors is different and depends on the configuration of interaction between them, although ultimately the decision remains with the authorities. On the part of the city authorities, topographical practice is a manifestation of commemorative policy at the local level, which certifies the entry of the city authorities into the nationbuilding process, and is a component of reputation policy. The readiness of the authorities to act is characterized by trust in professionals, as well as by the way the process of renaming is organized, and the rhythm of discussion and decision-making is ensured. Professionals, in Vinnytsia – historians, are trying to influence the symbolic construction of Vinnytsia’s identity, taking advantage of the window of political opportunities, within the limits that the community is ready to accept. The events of recent years have shown that the city community is included in the discussion not only by the prescribed legislative framework but also by the reality, the city authorities’ idea of a «strong community».