Натурфілософські образи у доробку Євгена Гуцала

Abstract

У статті аналізується низка ліричних і прозових творів Євгена Гуцала, ключовим концентром у яких є натурфілософська образність. Показано, що інтерпретації сезонних образів навіть в окремо взятому творі зумовили взаємоперетікання родо-жанрових елементів, виявами якого передусім є ліризація прозової оповіді, активне застосування прийомів персоніфікації та очуднення. Завдяки цьому автор здійснює фронтальний зріз важливих соціальних, морально-етичних проблем через відтворення найтонших душевних порухів своїх невигаданих героїв, при цьому демонструючи глибинне художнє осмислення внутрішньої, душевно-психічної організації персонажа. Окрім цього, Є. Гуцало витворює індивідуально-авторський різновид верлібру, якому притаманні синтез наукових і художніх концептів у лаконічному вірші, особливий погляд на можливості наукової термінології у формуванні художньої образності, іншими словами – актуалізація потебнівських концепцій у поетичній мові. Відтак установлено, що основна тенденція творчості Є. Гуцала суголосна з загальними прагненнями письменників-шістдесятників до відновлення прадавнього синкретизму поетичного та наукового мисленняThe article represents the analysis of an array of Ye. Hutsalo’s prose and verse works with natural philosophical imagery for the key connecter. There was shown that the interpretations of seasonal images in even a separate work had conditioned the diffusion of generic elements revealing, previously, in enhancing the lyrical intonations of a prose narration, the active usage of personification and ‘ochudnennya’ means. Due to this, the writer accomplished the multi-faceted study of the essential social and ethical issues by expressing the subtlest mental movements of his nonfictional characters. Alongside, Ye. Hutsalo had invented his individual modification of the free verse, for which the synthesis of scientific and artistic concepts within a concise work and the special outline of the possibilities of academic terminology in formation of artistic imagery are typical. Thenceforth it was affirmed that the main tendency of Ye. Hutsalo’s creativity is consonant with the general trends of 1960s writers (shistdesaytnyky) to restore the initial syncretism of poetic and scientific thinking.