Літературні химерії Євгена Гуцала

Abstract

В статті розкрито перехід Є. Гуцала від ліризованої прози до експериментально орнаментальної, відповідної стильовим ознаками «химерного роману», який знайшов свою нішу в системі «соцреалізму», малодосяжну «політиці партії». Такий поворот у творчій еволюції письменника був достатньо мотивований. Є. Гуцало не потребував ексцентрики. Першорядне значення для нього мало розкриття можливостей гротеску, бурлеску, травестії, карнавалізації, сміхової культури, властивої фольклору, творчості М. Гоголя, О. Стороженка, Остапа Вишні. Йдучи від традиції, письменник пропонував власний варіант химерій в романі-трилогії «з народних уст» «Позичений чоловік, або Хома Прищепа невірний і лукавий», в якому висвітлено національний характер. В основу твору покладена анекдотична версія обміну чоловіка на теля як привід для розгортання композиційної структури, в якій основні сюжетні лінії відведені орнаментованій фольклорною семантикою історії Хоми Прищепи з незвичайними його пригодами у фізичному й метафізичному світах, його дружини позичальниці Мартохи та спекулянтки Одарки Дармограїхи в ситуації «якби». В романі з позичанням чоловіка відсутня еротична інтрига, адже жінки керувалися прагматичними інтересами. Головний герой, якнайповніше реалізований у фабульній дійсності, постає фіктивним персонажем автора, залюбленого в невичерпні багатства фольклору. Розповідь ведеться крізь призму я-форми, зануреної у стихію діалогів, полілогів, монологів, снів-марень, медитацій.The article reveals E. Hutsal's transition from lyrical prose to an experimentally ornamental, corresponding stylistic features of the «whimsical novel», which found its niche in the system of «social realism», which was unattainable by «party politics». Such a turn in the writer's creative evolution was sufficiently motivated. E. Hutsalo did not need an eccentric. Of primary importance for him was the discovery of the possibilities of grotesque, burlesque, travesty, carnivalization, laughter culture inherent in folklore, the works of M. Gogol, O. Storozhenko, and Ostap Vyshny. Departing from tradition, the writer offered his own version of chimeras in the noveltrilogy «from the mouths of the people» «The Borrowed Man, or Khoma Prishchepa the Unfaithful and Sly», in which the national character is highlighted. The work is based on an anecdotal version of the exchange of a man for a calf as an excuse for the unfolding of the compositional structure, in which the main plot lines are devoted to the ornamented folklore semantics of the story of Khoma Pryshchepa with his unusual adventures in the physical and metaphysical worlds, his wife the borrower Martoha and the speculator Odarka Darmograikha in the situation «if». There is no erotic intrigue in an affair with a borrowed husband, because women were guided by pragmatic interests. The main character, realized as fully as possible in fictional reality, appears as a fictitious character of the author, in love with the inexhaustible riches of folklore. The story is told through the prism of the I-form immersed in the element of dialogues, polylogues, monologues, dreams-delusions, meditations