В статті окреслено основні напрями модернізації інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики, які відкривають нові можливості для якісного оновлення процесу навчання гри на музичних інструментах. Доведено, що орієнтація на діалогову стратегію спілкування, активізація науково-дослідної діяльності, взаємодія педагогічних практик, участь студентів у музично-виконавському фестивально-конкурсному русі створює підґрунтя для досягнення високого рівня виконавської підготовленості студентів до практичної діяльності. Теоретико-концептуальною основою впровадження вищеозначених напрямів у педагогічну практику виступає таксономічний підхід, що забезпечує спрямування цільових орієнтирів студентів на досягнення навчального і професійного успіху.
