Факультет мистецтв і художньо-освітніх технологій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/b8c31212-66fe-4d21-b8fe-45d63fdbe3aa
Browse
7 results
Search Results
Item Шляхи професіоналізації української народнопісенної традиції.(Дрогобич 2023., 2023) Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchuk, L. O.; Василевська-Скупа, Людмила Павлівна; Vasylevska-Skupa, L. P.; Басовська, Світлана Юріївна; Basovska, S. Y.У статті в історичному аспекті розглянуто шляхи освоєння професійними виконавцями українського пісенного фольклору. Такий аналіз веде до розуміння причин різноманітності проявів народнопісенної традиції у сучасній музичній культурі. Автори констатують, що пісенний фольклор, який творився народом впродовж тисячоліть і був невід’ємною частиною його побуту, на професійній сцені з’явився у першій половині 19-го століття, коли в мистецтві зародилася орієнтація на фольклор, що найбільш яскраво проявилося в музично-драматичних творах. Народна пісня займає чільне місце в творчості провідних митців і з часом стає основою професійного вокально-хорового мистецтва. Зберігаючи естетику традиційної етносфери української народної культури, її ідеали та моральні принципи, воно розвивалося в залежності від загального рівня культури та запитів суспільства, змінювало форми, напрямки, трансформуючи стилістику та засоби виразності. Підкоряючись законам сцени, пісня зазнає кардинальних трансформацій, втрачає свою первинність, і стає похідним художнім продуктом, творчістю окремих виконавців, колективів чи основою для досягнення художного задуму композитора, диригента, співака. Автори характеризують шляхи професіоналізації української народнопісенної культури, які стали визначальними у формуванні в українській професійній вокально-хоровій музиці трьох напрямків виконавського фольклоризму: народнопісенного виконавства, освоєного засобами класичного вокально-хорового мистецтва; народно-академічного виконавства; фольклорно-репродуктивної пісенної творчості, яка сьогодні є компонентом екологізації середовища побутування традиційного виконавства. Таке різнопланове представлення традиційного вокального музикування на професійній сцені збагачує музичну культуру і дозволяє задовольняти мистецькі потреби різних прошарків суспільства. Усі напрямки виконавського фольклоризму не вступають у протиріччя і попри критику окремих науковців, існують паралельно, взаємодіють між собою, збагачуючи палітру сучасної української музики і потребують детального наукового аналізу.Item Мистецтво та освіта в контексті національних традицій та сучасних трансформацій(Вінниця: ВДПУ, 2023, 2023) Василевська-Скупа, Людмила Павлівна; Vasylevska-Skupa, L.P.; Белінська, Тетяна Володимирівна; Belinska, T.V.; Білозерська, Ганна Олегівна; Bilozerska, A.O.; Добровольська, Руфіна Олегівна; Dobrovolska, R. O.; Кравцова, Наталія Євгеніївна; Kravtsova, N. Е.; Кушнір, Катерина Володимирівна; Kushnir, K. V.; Онофрійчук, Людмила Миколаївна; Onofriychuk, L. M.; Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchuk, L. O.; Сідорова, Ірина Сергіївна; Sidorova, I. S.; Сізова, Нінель Степанівна; Sizova, N.S.; Швець, Ірина Борисівна; Shvets, I.B.До збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції включено наукові статті здобувачів вищої освіти та молодих учених, у яких відображено результати актуальних досліджень мистецької освіти та виховання в контексті національних традицій та сучасних трансформацій.Item Мистецтво та освіта в контексті національних традицій та сучасних трансформацій(Вінниця : ВДПУ, 2023-11-23) Василевська-Скупа, Людмила Павлівна; Белінська, Тетяна Володимирівна; Білозерська, Ганна Олегівна; Добровольська, Руфіна Олегівна; Кравцова, Наталія Євгеніївна; Кушнір, Катерина Володимирівна; Онофрійчук, Людмила Миколаївна; Остапчук, Лідія Оверківна; Сідорова, Ірина Сергіївна; Сізова, Нінель Степанівна; Швець, Ірина БорисівнаДо збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції включено наукові статті здобувачів вищої освіти та молодих учених, у яких відображено результати актуальних досліджень мистецької освіти та виховання в контексті національних традицій та сучасних трансформацій.Item Шляхи формування національної самосвідомості підростаючого покоління засобами українського музичного мистецтва(Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький: РВВЦДПУ ім. В. Вінниченко, 2022) Василевська-Скупа, Людмила Павлівна; Vasylevska-Skupa, Liudmyla Pavlivna; Швець, Ірина Борисівна; Shvets, Iryna Borysivna; Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchuk, Lidiia OverkivnaУ статті розглянуто історичний аспект виховання національної самосвідомості українського народу. Висвітлено погляди науковців щодо поняття «національна самосвідомість», його особливості, значення в соціокультурному та педагогічному контексті. Обґрунтовано важливість українського народного мистецтва, його величезний потенціал для виховання національної самосвідомості підростаючого покоління. Розглянуто роль вітчизняного пісенного фольклору в патріотичному вихованні учнів, особливості музичної мови (закодованих кодів), що утворили «національний музичний генотип» як сукупність спадкових музичних структур і засобів, що поколіннями передавалися в народі, формуючи його неповторну ментальність і національний характер. Визначено, що пісня впливаючи на емоційно - почуттєву сферу людини, викликає емпатійне переживання її художнього образу. Разом з тим, відбувається процес «внутрішнього інтонування», тобто рефлексивного, неусвідомленого спів інтонування слухача з твором, що звучить. Тому під час індивідуальних занять студентів на заняттях з «хорового диригування», «постановки голосу» майбутні вчителі музичного мистецтва знайомились з особливостями української народнопісенної культури, народного вокального музикування, виховним впливом пісенного фольклору на духовне становлення школярів, а саме на виховання патріотів нашої держави. На заняттях з дисципліни «практикум з народного співу» студенти мали самостійно записати 5-10 пісень свого регіону, дізнатись про особливості співацької манери різних регіонів України, розшифрувати їх мелодійні закодовані коди та проаналізувати образний зміст музичного твору. Під час вивчення нормативної навчальної дисципліни «Теорія і методика музичної освіти» студенти знайомились з особливостями музичного фольклору – скарбницею вікових традицій українського народу, з видами фольклорної діяльності: народним епосом (прислів’я та приказки, казки, легенди, історичні пісні та ін.). Водночас слід вивчати народнопісенну творчість, продовжувати пошук закодованих кодів в музичній мові пісенного фольклору, в яких повідомлено про ментальність, характерні риси національної ідеї українського народу. Разом з тим, необхідно досліджувати особливості феномена «національна свідомість» й шляхи його розвитку .Item Шляхи формування національної самосвідомості підростаючого покоління засобами українського музичного мистецтва(Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Василевська-Скупа, Людмила Павлівна; Vasylevska-Skupa, L. P.; Швець, Ірина Борисівна; Shvets, I. B.; Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchuk, L. O.У статті розглянуто історичний аспект виховання національної самосвідомості українського народу. Висвітлено погляди науковців щодо поняття «національна самосвідомість», його особливості, значення в соціокультурному та педагогічному контексті. Обґрунтовано важливість українського народного мистецтва, його величезний потенціал для виховання національної самосвідомості підростаючого покоління. Розглянуто роль вітчизняного пісенного фольклору в патріотичному вихованні учнів, особливості музичної мови (закодованих кодів), що утворили «національний музичний генотип» як сукупність спадкових музичних структур і засобів, що поколіннями передавалися в народі, формуючи його неповторну ментальність і національний характер. Визначено, що пісня впливаючи на емоційно- почуттєву сферу людини, викликає емпатійне переживання її художнього образу. Разом з тим, відбувається процес «внутрішнього інтонування», тобто рефлексивного, неусвідомленого спів інтонування слухача з твором, що звучить. Тому під час індивідуальних занять студентів на заняттях з «хорового диригування», «постановки голосу» майбутні вчителі музичного мистецтва знайомились з особливостями української народнопісенної культури, народного вокального музикування, виховним впливом пісенного фольклору на духовне становлення школярів, а саме на виховання патріотів нашої держави. На заняттях з дисципліни «практикум з народного співу» студенти мали самостійно записати 5-10 пісень свого регіону, дізнатись про особливості співацької манери різних регіонів України, розшифрувати їх мелодійні закодовані коди та проаналізувати образний зміст музичного твору. Під час вивчення нормативної навчальної дисципліни «Теорія і методика музичної освіти» студенти знайомились з особливостями музичного фольклору – скарбницею вікових традицій українського народу, з видами фольклорної діяльності: народним епосом (прислів’я та приказки, казки, легенди, історичні пісні та ін.). Водночас слід вивчати народнопісенну творчість, продовжувати пошук закодованих кодів в музичній мові пісенного фольклору, в яких повідомлено про ментальність, характерні риси національної ідеї українського народу. Разом з тим, необхідно досліджувати особливості феномена «національна свідомість» й шляхи його розвитку .Item Автентична та народно-академічна манери співу: специфіка і шляхи професіоналізації.(Дрогобич, 2021) Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchur, L. O.; Сідорова, Ірина Сергіївна; Sidorova, І. S.; Лановенко-Мельник, Наталя Віталіївна; Lanovenko-Melnyk, N. V.Стаття присвячена темі традиційного українського вокального музикування, його специфіці, шляхам розвитку, проблемам вивчення, збереження, популяризації та місцю в сучасному музичному просторі. У ній наголошується на недостатній увазі науковців та вокальних педагогів до пісенного фольклору, розгляду важливих питань в цій царині, що ставить сьогодення. На основі аналізу існуючих наукових досліджень і виходячи з власного виконавського та вокально-педагогічного досвіду, автори констатують той факт, що сьогодні в українському народнопісенному виконавстві склалися дві манери співу: автентична та народно-академічна. Обидві є вторинними і походять від традиційного вокального музикування етнофорів. Спільне першоджерело зумовило спорідненість звучання, використання резонаторів, функціонування голосового апарату, використання вокально-технічних прийомів та художньо-виражальних засобів. Їхня відмінність обумовлена різними шляхами професіоналізації та завданнями, які стоять перед виконавцями. Якщо народно-академічна манера співу виникла як результат пошуку нових шляхів розвитку народнопісенної традиції, прагнення розширити його художньо-технічні межі, то автентична – є наслідком інтересу науковців, співаків та широкого загалу до витоків української культури прагнення зберегти, реконструювати й донести народну пісню до глядача в її первозданному вигляді. У дослідженні окреслюються основні ознаки народно-академічної та автентичної манери співу, дається короткий перелік факторів, що, при великій кількості спільних рис, спричинили їхню відмінність. Автори застерігають від протиставлення цих манер, адже вони обидві є високохудожніми, самодостатніми напрямками розвитку народнопісенного виконавства, що не просто існують паралельно, а взаємодіють, доповнюють одна одну, є яскравим фактором поєднання традиції й новаторства, могутнім джерелом творчості, мають велику силу емоційного впливу, а в світовому просторі ідентифікують українську національну культуру як таку, що характеризується не тільки високими естетичними критеріями, а й глибокими історичними коренями та безперервністю розвитку. Стаття присвячена темі традиційного українського вокального музикування, його специфіці, шляхам розвитку, проблемам вивчення, збереження, популяризації та місцю в сучасному музичному просторі. У ній наголошується на недостатній увазі науковців та вокальних педагогів до пісенного фольклору, розгляду важливих питань в цій царині, що ставить сьогодення. На основі аналізу існуючих наукових досліджень і виходячи з власного виконавського та вокально-педагогічного досвіду, автори констатують той факт, що сьогодні в українському народнопісенному виконавстві склалися дві манери співу: автентична та народно-академічна. Обидві є вторинними і походять від традиційного вокального музикування етнофорів. Спільне першоджерело зумовило спорідненість звучання, використання резонаторів, функціонування голосового апарату, використання вокально-технічних прийомів та художньо-виражальних засобів. Їхня відмінність обумовлена різними шляхами професіоналізації та завданнями, які стоять перед виконавцями. Якщо народно-академічна манера співу виникла як результат пошуку нових шляхів розвитку народнопісенної традиції, прагнення розширити його художньо-технічні межі, то автентична – є наслідком інтересу науковців, співаків та широкого загалу до витоків української культури прагнення зберегти, реконструювати й донести народну пісню до глядача в її первозданному вигляді. У дослідженні окреслюються основні ознаки народно-академічної та автентичної манери співу, дається короткий перелік факторів, що, при великій кількості спільних рис, спричинили їхню відмінність. Автори застерігають від протиставлення цих манер, адже вони обидві є високохудожніми, самодостатніми напрямками розвитку народнопісенного виконавства, що не просто існують паралельно, а взаємодіють, доповнюють одна одну, є яскравим фактором поєднання традиції й новаторства, могутнім джерелом творчості, мають велику силу емоційного впливу, а в світовому просторі ідентифікують українську національну культуру як таку, що характеризується не тільки високими естетичними критеріями, а й глибокими історичними коренями та безперервністю розвитку.Item Принципи підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до основних етапів вокально-хорової роботи в школі(Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2020) Сідорова, Ірина Сергіївна; Sidorova, І. S.; Дабіжа, Костянтин Леонідович; Dabizha, K. L.; Остапчук, Лідія Оверківна; Ostapchur, L. O.; Плакидюк, Ольга Юріївна; Plakydiuk, O. Y.; Стребкова, Діана Володимирівна; Strebkova, D. V.У статті розглянуто основні принципи професійної підготовки студентів музичних факультетів педагогічних закладів освіти до вокально-хорової роботи в школі з категоріями різних вікових груп та різних форм виконання. Зазначено, що дані принципи формуються в процесі опанування циклу вокально-хорових дисциплін, що забезпечують якість професійної підготовленості майбутнього вчителя музичного мистецтва і є важливою передумовою його професійної майстерності. Особливе місце серед дисциплін вокально-хорового напрямку займає курс «Хорознавство» як навчальний предмет, що вивчає історичні аспекти розвитку вітчизняного та зарубіжного хорового мистецтва, питання теорії і практики роботи з хором, елементи хорової звучності, засоби художньої виразності, типи та види хорів тощо. Серед основних педагогічних принципів виокремлено: орієнтування на рівень музичної підготовки студентів, їхні вокальні можливості; поступовість в ознайомленні з властивостями елементів хорової техніки; послідовність у засвоєнні комплексу знань та умінь, що є основою для диригентсько-хормейстерської практики; поєднання формування аналітичних та інтерпретаторських умінь у роботі з хоровими творами; поєднання емоційно-інтуїтивної і раціонально-аналітичної роботи у навчальній та професійній діяльності. До основних етапів вокально-хорової роботи в загальноосвітніх закладах відносимо розспівування і роботу над шкільною піснею. Вправи для розспівування потрібно підбирати та упорядковувати таким чином, щоб одночасно вирішувати декілька завдань: розігріти голосовий апарат, налаштувати слух співаків на виконання творів, спрямувати роботу на виховання вокально-хорових навичок. Робота над репертуаром передбачає кілька етапів роботи: підбір твору, самостійне ознайомлення і вивчення репертуару, підготовка презентації пісні, вибір методів роботи над основними елементами вокально-хорової техніки, розучування твору, концертне виконання. У процесі вокально-хорової роботи необхідно враховувати програмні вимоги, музичний та загальний розвиток вікової групи школярів, їхні вокальні можливості.