Природничо-географічний факультет
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/b0929c0f-4deb-4287-adc8-94fa5c9a20df
Browse
11 results
Search Results
Item Вплив гібереліну та ретардантів на вміст елементів мінерального живлення рослин аґрусу(Вінниця, 2019, 2019) Шаталюк, Г. С.; Shataliuk, H. S.; Кур'ята, В. Г; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.; Изучено влияние гиббереллина и ретардантов на накопление и перезподил основных элементов минерального питания в вегетативных органах и плодах растений крыжовника сорта Машенька в связи с производительностью культуры. Установлено, что за действия препаратов происходило более интенсивное накопление азота, фосфора и калия в вегетативных органах крыжовника в фазу цветения с последующим использованием этих элементов на нужды карпогенезу; The influence of gibberellin and retardants on the accumulation and redistribution of the main elements of mineral nutrition in the vegetative organs and fruits of gooseberry plants of the variety Mashenka in connection with crop productivity has been studied. It was found that under the action of drugs there was a more intensive accumulation of nitrogen, phosphorus and potassium in the vegetative organs of gooseberries in the flowering phase, followed by the use of these elements for the needs of carpogenesisВивчено вплив гібереліну та ретардантів на накопичення і перезподіл основних елементів мінерального живлення у вегетативних органах та плодах рослин аґрусу сорту Машенька в зв’язку з продуктивністю культури. Встановлено, що за дії препаратів відбувалося більш інтенсивне накопичення азоту, фосфору та калію у вегетативних органах аґрусу в фазу цвітіння з наступним використанням цих елементів на потреби карпогенезу.Item Фізіологічні основи регуляції росту та морфогенезу томатів за дії гібереліну і ретардантів(Вінниця, 2020, 2020) Кравець, O.O.; Кравец, О.А.; Kravets, O.O.; Кур'ята, В. Г; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.У монографії представлено результати вивчення особливостей ростових процесів, морфогенезу та функціонування донорно-акцепторної системи рослин томатів (Solanum lycopersicum L.) за дії гібереліну та його антагоністів – триазолпохідного препарату тебуконазолу та етиленпродуценту есфону у зв’язку з продуктивністю культури. Гіберелова кислота (ГК3) та ретарданти проявляють чітку рістрегулюючу дію на інтенсивність росту рослин, що супроводжується змінами співвідношення мас органів рослини. Найбільша донорна сфера формувалася у варіанті з тебуконазолом, де відносна частка листків від загальної маси рослини була найбільшою протягом усього періоду вегетації. За дії гібереліну та тебуконазолу відбувалася оптимізація мезоструктури листків: збільшувалася товщина листка за рахунок збільшення лінійних розмірів губчастої та об’єму клітин стовпчастої паренхіми. У варіанті із застосуванням тебуконазолу та гібереліну листки томатів характеризувалися найбільш високим значенням показника питомої маси листка (ПМЛ), вмісту хлорофілу та чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ), що створює передумови для підвищення валової фотосинтетичної продуктивності культури. Стебла та корені характеризуються інтенсивним депонуванням неструктурних вуглеводів, які реутилізуються на потреби карпогенезу (формування і росту плодів). Зменшення вмісту сахарози у листках дослідних рослин з одночасним зростанням вмісту відновлюючих цукрів на стадії бурого ступеня стиглості плоду свідчить про те, що транспорт цукрів з листків до плодів припиняється раніше, ніж з кореня і стебла. Обробка рослин препаратами суттєво впливала на реутилізацію азоту, фосфору та калію із стебла та листків рослини, при цьому у варіанті з гібереліном та триазолпохідним препаратом тебуконазолом цей процес відбувався інтенсивніше. Найбільш ефективним для підвищення продуктивності насаджень томатів у польових умовах виявився триазолпохідний препарат тебуконазол. За оптимального водного режиму, в умовах вегетаційного досліду максимальне значення цього показника було за дії гібереліну. Використання етиленпродуценту есфону на етапі 25 %-ї стиглості плодів суттєво прискорювало швидкість їх дозрівання, що призводило до скорочення кількості зборів та збільшення частки ранньої продукції у структурі врожаю. Дозрівання плодів томатів значною мірою визначалося інтенсивністю мацерації тканин плоду, в основі якої знаходяться процеси гідролізу полісахаридних компонентів клітинної стінки – геміцелюлоз і пектинів.Item Особливості фізіологічної дії та використання різних груп ретардантів в рослинництві(Вінниця, 2020, 2020) Куц, Б.О.; Куц, Б.А.; Kuts, B.O.; Кур'ята, В. Г; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.Тенденції розвитку світового рослинництва передбачають використання синтетичних регуляторів росту рослин, що є одним із центральних напрямів забезпечення глобальної потреби людства у підвищенні урожайності та якості продукції сільськогосподарських культур. Серед синтетичних регуляторів росту рослин особливе значення мають ретарданти. Використання цієї групи сполук дає можливість генерувати напрямок мобілізації потенційних можливостей рослинного організму на різних етапах онтогенезу, що впливає на гормональний статус рослини, вуглеводний і азотний обмін, підвищуючи стійкість до дефіцитних станів, екстремальний умов середовища, покращуючи стійкість до фітопатогенів. Встановлено, що дія на рослини ретардантів як препаратів антигіберелінового впливу реалізує перебудову характеру донорно-акцепторних відносин внаслідок регуляції ростових процесів, атрагуючої активності «стоку» та донорної активності листка, перерозподілу потоків асимілятів та елементів мінерального живлення як між вегетативними, так і генеративними органами рослини через зміни гормональної регуляції морфогенезу, особливостей накопичення, тимчасового депонування і розподілу асимілятів між конкуруючими процесами. За механізмом впливу на рослину діючі речовини, які входять до складу ретардантів, умовно можна поділити на дві групи. Одні активно впливають на екзогенні (синтезовані рослиною) регулятори росту шляхом інгібування біосинтезу гібереліну, змінюючи при цьому активність ауксину і паралельно збільшуючи активність абсцизової кислоти та цитокініну. Інші змінюють баланс у бік посилення синтезу етилену, який активізує процеси руйнування клітинних структур і прискорює старіння клітин. Окрім того встановлено,що застосування ретардантів та стимуляторів росту може бути ефективним засобом підвищення харчової цінності та регулювання процесів метаболізму на різних стадіях онтогенезу, враховуючи формування унікального за своїм біохімічний складом та співвідношенням поживних речовин урожаюItem Фізіологічні основи застосування гіберелінів та антегіберелінових препаратів у рослинництві(Вінниця, 2020, 2020) Шаталюк, Г. С.; Shataliuk, H. S.; Kuryata, V. G.; Кур'ята, В. Г; Курьята, В.Г.У статті проаналізовано сучасні відомості про фізіологічну дію гіберелінів та антигіберелінових препаратів (ретардантів) на морфогенез, фізіолого-біохімічні процеси та продуктивність сільськогосподарських культур. Розглянуто подальші перспективи практичного застосування гіберелінів та ретардантів на сільськогосподарських рослинах. За результатами наукових аналізів обґрунтовано доцільність вивчення впливу гібереліну та ретардантів різних типів на морфогенез, формування і функціонування донорно-акцепторної системи у зв’язку з продуктивністю рослин.Item Фізіолого-біохімічні основи застосування ретардантів в рослинництві(Вінниця: ТОВ «Твори», 2019) Кур’ята, Володимир Григорович; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.; Попроцька, Ірина Володимирівна; Попроцкая, И. В.; Poprotska, I.V.У монографії узагальнені результати багаторічних досліджень по вивченню впливу різних груп ретардантів на морфогенез, формування і функціонування донорно-акцепторної системи рослин в зв’язку з продуктивністю широкого спектру сільськогосподарських культур. Обговорюються мезоструктурні особливості листків та активність фотосинтетичних процесів при штучному інгібуванні лінійного росту та різному навантаженні рослин плодами та насінням. Досліджено вплив ретардантів на особливості донорно - акцепторних відносин у гетеротрофну фазу розвитку за умов ското- і фотоморфогенезу. Розглянуто питання гормональної регуляції морфогенезу рослин під впливом різних за механізмом дії ретардантів, особливості накопичення, тимчасового депонування і розподілу асимілятів та елементів живлення між конкуруючими акцепторами – процесами вегетативного росту та карпогенезу. Для фізіологів рослин, аспірантів, студентів закладів вищої освітиItem Особливості морфогенезу та функціонування донорно-акцепторної системи рослин томатів за дії гібереліну та ретардантів(Sciemcee Publishing. 2019, 2019) Кур'ята, В.Г.; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.; Кравець, О.О.; Кравец, О.А.; Kravets, O.O.Представлено результати вивчення особливостей ростових процесів, морфогенезу та функціонування донорно-акцепторної системи рослин томатів за дії гібереліну та його антагоністів – триазолпохідного препарату тебуконазолу та етиленпродуценту есфону у зв’язку з продуктивністю культури. З’ясовано, що гіберелова кислота (ГК3) та ретарданти проявляють чітку рістрегулюючу дію на інтенсивність росту рослин, що супроводжується змінами співвідношенням мас органів рослини. Найбільша донорна сфера формувалася у варіанті з тебуконазолом, де відносна частка листків від загальної маси рослини була найбільшою протягом усього періоду вегетації. Встановлено, що за дії тебуконазолу та гібереліну листки томатів характеризувалися найбільш високим значенням показника питомої маси листка, вмісту хлорофілу та чистої продуктивності фотосинтезу у варіанті із застосуванням, що створює передумови для підвищення валової фотосинтетичної продуктивності культури. Формування більш потужного фотосинтетичного апарату у цих варіантах досліду та збільшення вмісту цукрів та крохмалю у вегетативних органах рослин з наступної реутилізацією на процеси карпогенезу призводило до підвищення продуктивності насаджень томатів. Найбільш ефективним для зростання урожайності культури у польових умовах виявився триазолпохідний препарат тебуконазол.Item Вплив хлормекватхлориду на морфогенез, формування донорно-акцепторної системи та продукційний процес олійних культур(Sciemcee Publishing. 2019, 2019) Кур'ята, В.Г.; Курьята, В.Г.; Kuryata, V. G.; Поливаний, С.В.; Полываный, С.В.; Polyvanyi, S.V.; Рогач, Т.І.; Рогач, Т.И.; Rоgаch, Т.І.; Ходаніцька, О.О.; Ходаницкая, Е.А.; Khodanitska, O.O.; Рогач, В.В.; Rogach, V. V.Анотації Вивчено вплив ретарданту хлормекватхлориду на продуктивність, анатомічні, морфологічні особливості та функціонування листкового апарату олійних культур. Застосування препарату в період бутонізації призводило до збільшення кількості плодів на рослинах. Використання ретарданту не викликало накопичення залишкових кількостей препарату в насінні зверх дозволених норм. Застосування хлормекватхлориду сприяло збільшенню кількості та маси листків, площі листкової поверхні рослин маку олійного, льону олійного та соняшнику. В основі таких змін було посилене галуження стебла за дії препарату. Підсилення донорної функції рослин під впливом хлормекватхлориду відбувалося також внаслідок мезоструктурних змін в листках - формувався більш потужний шар хлоренхіми, зростали лінійні розміри хлоренхімних клітин. Покращення фітометричних і мезоструктурних показників листків за дії хлормекватхлориду сприяло посиленню фотосинтетичної активності листкового апарату. За дії ретарданту відбувався перерозподіл фотоасимілятів з вегетативного росту на потреби карпогенезу, що забезпечувало зростання урожайності та якості продукції.Item Вплив гібереліну та ретардантів на урожайність і якість продукції рослин томатів(Вінниця, – 2019., 2019) Кравець, О.О.; Кравец, О.А.; Kravets, О.О.; Кур'ята, В.Г.; Курьята, В.Г.; Kuryata, V.G.Проведено порівняльний аналіз впливу гібереліну та ретардантів на продуктивність та якість продукції томатів гібриду Солероссо. При застосуванні препаратів достовірно збільшувалася загальна кислотність у всіх дослідних варіантах, при цьому підвищувався вміст цукрів та зменшувався вміст аскорбінової кислоти під впливом тебуконазолу та гібереліну і відбувалося зниження вмісту цукрів за дії есфону у порівнянні з контролем.З’ясовано, що у польових умовах обробка насаджень томатів 0,025 %-им тебуконазолом зумовлювала зростання врожайності культури за рахунок збільшення маси одного плоду, тоді за дії гібереліну та есфону врожайність дослідних рослин була близька до контролю. В умовах вегетаційного досліду, за рахунок стабільного водного режиму, найбільш ефективним було застосування гібереліну.Item Фізіологічні основи регуляції морфогенезу та продуктивності соняшнику за допомогою хлормекватхлориду і трептолему(Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2018) Рогач, Т.І.; Рогач, Т.И.; Rоgаch, Т.І.; Rоhаch, Т.І.; Кур'ята, В.Г.; Курьята, В.Г.; Kuryata, V.G.Монографія присвячена вивченню впливу ретарданту хлормекватхлориду і комплексного стимулятора росту трептолему на морфогенез, урожайність соняшнику та якість його олії. За дії препаратів відбувалися суттєві зміни в рості, розвитку і продуктивності рослин. Під впливом рістрегуляторів зростала площа листкової поверхні з одночасним потовщенням листків внаслідок розростання хлоренхіми. Застосування хлормекватхлориду і трептолему призводило до посилення механічної міцності стебла, що зменшувало вилягання культури. Під впливом регуляторів росту інтенсифікувався транспорт вуглеводів з листя і стебел до кошиків і сім'янок, посилювалися процеси гідролізу білка у вегетативних органах і відтік азотовмісних речовин до сім'янок, що призводило до підвищення врожайності соняшнику. Встановлено, що за типових умов вегетації препарати покращували якісний склад олії внаслідок збільшення в ній вмісту ненасичених жирних кислот. Залишкові кількості регуляторів росту у насінні не перевищували гранично допустимих концентрацій.Item Фізіологічні основи застосування гібереліну та ретардантів різних типів у рослинництві(Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2018) Кравець, О.О.; Кравец, О.А.; Kravets, O.O.; Кур’ята, В.Г.; Курьята, В.Г.; Kuryata, V.G.У статті розглянуто сучасні уявлення про особливості використання гібереліну та ретардантів для направленої регуляції фізіологічних процесів росту сільськогосподарських культур. Детально проаналізовано вплив основних груп ретардантів – четвертинних амонієвих сполук, триазолпохідних препаратів та етиленпродуцентів на морфогенез та продукційний процес рослин. Встановлено, що за дії антигіберелінових препаратів уповільнювався лінійний ріст рослини, формувався потужніший фотосинтетичний апарат, зростав «запит» на асиміляти процесами карпогенезу внаслідок змін у гістогенезі стебла та формування більшої кількості плодів на рослинах. З’ясовано, що застосування протилежним за механізмом дії препаратів суттєво змінює співвідношення між донорною і акцепторною сферами рослин, сприяє посиленню транспорту та реутилізації неструктурних вуглеводів, азотовмісних сполук та елементів живлення з вегетативних органів до плодів. Наслідком такої корекції донорно-акцепторних відносин у рослині є підвищення урожайності культури.