Науковий інститут аспірантури та докторантури
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
1 results
Search Results
Item Механізми взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні : дисертація(Вінниця : ВДПУ, 2025) Юськов, Д. С.Дисертація є завершеною науковою працею, що присвячена механізмам взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою України, що реалізується в моделі державно-громадського управління та державно-громадського партнерства в освітній сфері. На основі аналізу сучасних концепцій моделей вищої школи, підходів до визначення управлінських моделей у цій сфері зарубіжних та вітчизняних дослідників, нормативно-правових актів, що регламентують функціонування вищої освіти в Україні, визначено місце інститутів громадянського суспільства в інституційній моделі державно-громадського управління вищою освітою в Україні, обґрунтовано розширення ролі та функцій інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою в Україні, запропоновано основні напрями оптимізації основних форм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні. Мета дослідження полягала у здійсненні обґрунтування та пошуку шляхів оптимізації механізмів взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні. У роботі проаналізовано концепції вітчизняних та закордонних дослідників щодо ролі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою; охарактеризовано місце та роль інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою за національним законодавством; визначено теоретичні та методологічні аспекти дослідження; вивчено зарубіжний досвід участі інститутів громадянського суспільства в національних системах управління вищою освітою інших країн; проаналізовано процеси демократизації системи управління вищою освітою в Україні як механізму вдосконалення системи вищої школи та запровадження моделей державно-громадського управління та державно-громадського партнерства; досліджено основні напрямки вдосконалення державної політики в системі вищої освіти України; визначено місце інститутів громадянського суспільства в інституційній моделі державно- громадського управління вищою освітою в Україні; обґрунтовано розширення ролі та функцій інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою в Україні; запропоновано основні напрями оптимізації основних форм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (що містять десять підрозділів), висновку, списку використаних джерел та літератури, додатків. У першому розділі розглянуто концепції вітчизняних та закордонних науковців щодо ролі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою в Україні, місце та роль інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою за національним законодавством, теоретичні та методологічні аспекти дослідження. Зроблено висновки, що питання модернізації системи управління вищою школою знайшли своє відображення у вітчизняній та закордонній науковій думці. Переважна більшість вітчизняних дослідників акцентують свою увагу переважно на демократизації, гуманізації, деконцентрації, подолання всеосяжного державного впливу у системі управління вищою освітою, запровадження моделі державно-громадського управління, державно- приватного партнерства та залучення громадськості до управління системою вищої освіти в Україні. Закордонні науковці розглядають підвищення ролі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою в контексті запровадження сучасних моделей публічного управління та поступового відходу від ідей Нового публічного управління до впровадження ідей Належного врядування та Мережевого врядування. У питанні залучення інститутів громадянського суспільства до управління у вищій школі України автором зроблено висновок, що наразі лише відбувається переосмислення функцій та завдань, що стоять перед громадянським суспільством та пошуку ідеальної управлінської моделі, де б інститути громадянського суспільства зайняли свою нішу в ній відповідно до сучасних тенденцій розвитку публічного управління та адміністрування. У другому розділі розглянуто зарубіжний досвід участі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою, демократизацію системи управління вищою освітою, запровадження моделей державно-громадського управління та державно-громадського партнерства як напрямів демократизації системи вищої освіти в Україні. Встановлено, що демократичні країни Північної Америки, Європи та навіть Азії мають суттєвий досвід функціонування вищої освіти на принципах демократії, автономії та широкого залучення представників громадянського суспільства до управління, що може бути використано в Україні. Визначено, що демократизація системи управління вищою освітою в Україні має відбуватися у контексті демократизації публічного управління загалом у країні та має базуватися на принципах залучення до управління усіх зацікавлених сторін, верховенстві права, прозорості, прагненні до консенсусу усіх зацікавлених сторін, соціальним спрямуванням тощо. У роботі наголошено на незавершеності реформи впровадження державно-громадського управління та державно- громадського партнерства та зауважено, що на часі чергова модернізація моделі вищої освіти України та прийняття нових нормативно-правових актів, що мають передбачити сукупність засобів, методів та важелів впливу як держави, так і громадянського суспільства на формування, реалізацію та досягнення пріоритетних цілей публічного управління у сфері вищої освіти України. У третьому розділі роботи досліджено поняття, форми, принципи та основні напрями модернізації взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні. Встановлено, що законодавство України, що визначає організаційно-правові аспекти функціонування вищої школи на сьогодні потребує суттєвого оновлення. Запропоновано напрями з вдосконалення системи вищої освіти в Україні, де інститути громадянського суспільства займуть належне їм місце. Нова державна політика у цій сфері неодмінно має залучити до процесу реформування представників громадськості. Модель державно-громадського управління потребує суттєвого оновлення. Насамперед потрібно передбачити напрями залучення громадськості до управління на усіх рівнях вищої освіти України. У роботі зроблено висновки, що держава має чітко визначити нові форми взаємодії громадських організацій та органів публічної (насамперед державної) влади у системі управління вищою освітою. Наукова новизна дисертації дослідження полягає у тому, що: уперше розглянуто механізми взаємодії інститутів публічного управління та органів публічної влади, як обов’язкових елементів сучасної управлінської моделі системи вищої освіти України, що заснована на насамперед на принципах нового публічного управління, належного врядування та мережевого управління, де участь громадянського суспільства в управлінні є однією із фундаментальних підвалин існування демократії; доведено, що демократизація управління вищою школою, як і іншими суспільними процесами, тісно пов’язана із розширенням ролі громадянського суспільства; проаналізовано міжнародне та національне законодавство, як організаційно-правовий механізм забезпечення такої взаємодії; запропоновані напрями оптимізації основних форм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в системі управління вищою освітою в Україні; узагальнено концепції вітчизняних та закордонних дослідників щодо ролі інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою та їх місце в публічному управлінні та адмініструванні в сучасних умовах; розширено теоретично- методологічне розуміння понять державно-громадське управління, державно- громадське партнерство та запропоновані напрями їх вдосконалення в контексті демократизації системи вищої школи України; визначено їх роль у становленні інститутів громадянського суспільства; проаналізовано місце та роль інститутів громадянського суспільства в системі управління вищою освітою інших демократичних країн за їх національним законодавством та узагальнено їх досвід, який може бути застосований при реформуванні вищої освіти в Україні; доповнено сучасні підходи щодо бачення основних напрямів вдосконалення державної політики у сфері вищої освіти та акцентовано увагу на необхідності нормативно-правового визначення місця інститутів громадянського суспільства в інституційній моделі державно-громадського управління вищою освітою в Україні; запропоновано авторську модель бажаної співпраці громадянського суспільства та органів публічної влади в процесі реалізації громадянами права на вищу освіту. Практичне значення одержаних результатів. Висновки дисертаційного дослідження можна використовувати при плануванні стратегічних напрямів реформування та модернізації вищої системи України, побудові нової управлінської моделі управління у цій сфері, що заснована на сучасних підходах публічного управління у демократичних розвинених країнах. Теоретичні та практичні напрацювання дослідження також доповнюють загальні уявлення щодо ролі інститутів громадянського суспільства у процесах демократизації суспільних процесів в Україні, побудові громадянського суспільства та характеристиці загальних тенденцій формування нових підходів до публічного управління та адміністрування у країні.