Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
7 results
Search Results
Item Державна політика у сфері адміністративнотериторіального устрою в УНР доби директорії.(2023) Кононенко, В. В.; Кушко, І. С.; Kononenko, V.; Kushko, I.У статті проаналізовано державну політику у сфері адміністративно-територіального устрою Української Народної Республіки за часів Директорії. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю використання історичного досвіду реформування державного устрою в умовах сьогодення. Автори поставили за мету виявити помилки в реформуванні адміністративнотериторіального устрою України того періоду з метою їх недопущення на сучасному етапі розвитку України. За результатами дослідження встановлено, що за часів Директорії робилися певні спроби змінити адміністративно-територіальний устрій Української Народної Республіки. Про це свідчить активна законотворча робота органів державної влади. Однак в життя прийняті закони так і не були втілені. Зазначено, що основна причина провалу державної політики Директорії щодо реформування адміністративно-територіального устрою – постійні воєнні конфлікти та перехід українських земель з рук однієї влади до іншої, непослідовна та непродумана управлінська діяльність Директорії, протистояння політичних лідерів, відсутність єдиної моделі державотворення, відмінність менталітету жителів Західної України та Наддніпрянщини, які унеможливили реальне возз’єднання УНР та ЗУНР.Item Розробка уроку: Державотворчий процес періоду Директорії(Вінниця, 2020) Кушко, І. С.Мета : сформувати в учнів знання про процес державотворення періоду Директорії, ознайомити з першими актами Директорії, визначити історичне значення події видновлення УНР та приходу до влади Директорії;розвивати вміння аналізувати та узагальнювати; критично працювати з різними джерелами інформації, аргументовано висловлювати свою думку щодо поставленої проблеми, неупереджено аналізувати та оцінювати діяльність політичних діячів минулого; закріпити уміння працювати з настінною картою, iсторичним атласом, аргументовано висловлювати свій погляд на поставлену проблему, формувати критичне історичне мислення;виховувати громадянську позицію та патріотизм.Item Організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу в системі органів державної влади Української Народної республіки доби Директорії(Одеса : Гельветика, 2022) Кушко, І. С.У статті проаналізовано організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу Української Народної Республіки доби Директорії та його місце в структурі державної влади. Мета статті – аналіз правового статусу Конгресу Трудового народу України, його функцій та повноважень, місця в системі державного управління в період другої Української Народної Республіки доби Директорії. Автор вважає, що діяльність Конгресу Трудового народу у 1919 р. є важливою віхою в становленні українського парламентаризму. При написанні роботи використано загальнонаукові методи наукових досліджень: синтезу, індукції, дедукції, статистики. Основними методами дослідження стали методи, що є характерними для історичної науки та досліджень у сфері публічного управління та адміністрування. Так, при написанні статті для розуміння явищ і процесів державно-правової сфери та історично-правових процесів з урахуванням закономірностей зв’язків і суспільно-політичних відносин органів державної влади та політичної еліти періоду Української народної республіки (УНР) доби Директорії використовувався принцип детермінізму. Спеціальний метод історико-правового дослідження допоміг виявити причино-наслідкові зв’язки й закономірності розвитку державного будівництва органів влади УНР доби Директорії. Аналіз організаційно-правового статусу Конгресу Трудового народу України проходив з використанням методів структурно-функціонального та системного аналізу, які були спрямовані на встановлення місця та повноважень даного органу влади в системі публічного управління другої УНР. Джерельною базою наукового дослідження стали нормативно-правові акти, які з одного боку визначали організаційно-правовий статус Конгресу, з іншого були прийнятті ним в процесі державного будівництва. У статті показано, що конгрес формувався за куріальною системою з певних категорій суспільних груп та визначеною кількістю депутатів від адміністративно-територіальних одиниць. На думку автора, це був передпарламент, який зафіксував структуру державної влади та прийняв важливі нормативно-правові документи, які стали основою для розбудови державних органів та вертикалі влади в УНР доби Директорії. «Закон про форму влади» від 28 січня 1919 р. став тимчасовою Конституцією Української Народної Республіки, у якій Конгрес Трудового народу України зазначався як найвищий орган законодавчої влади. Скликання Конгресу стало спробою закладення в системі державного будівництва Української Народної Республіки традиції демократичної парламентської республіки. Однак, через складні зовнішні умови існування української державності, внутрішні протиріччя другій Українській Народній Республіці так і не вдалося відійти від повної влади Директорії як тимчасової верховної влади революційного часу, а отже від традиції революційної диктатури.Item Структура та повноваження Ради Народних Міністрів у системі органів публічного управління доби Директорії Української народної республіки(Одеса : Гельветика, 2022) Кушко, І. С.У дослідженні проаналізовані структура та повноваження Ради Народних Міністрів як колегіального органу виконавчої влади періоду діяльності Директорії Української народної республіки (УНР). Автором визначено місце Ради Народних Міністрів у системі органів публічної влади УНР доби Директорії, охарактеризовано порядок формування, визначено її функції та завдання, встановлено роль у законодавчому процесі УНР. У статті наголошено, що Рада Народних Міністрів – колегіальний орган, що мав формуватися на основі коаліції, але фактично формувався у залежності від розстановки політичних сил у державі. У дослідженні також встановлено місце та роль Кабінету Народних Міністрів у системі виконавчої влади УНР доби Директорії як державного органу, що складався з Голови Кабінету Народних Міністрів, Державних секретаря та контролера та міністрів закордонних, земельних, військових та внутрішніх справ, народного господарства та фінансів. Стаття написана з використанням як загальнонаукових методів дослідження, так і методів, які характерні для наукової сфери публічного управління та адміністрування. Для з’ясування причин утворення Ради Міністрів, Директорією використовувався принцип історизму. При аналізі державно-правової сфери, статусу та компетенції органу, обґрунтування розподілу владних повноважень між органами влади з урахуванням історичного досвіду державного будівництва застосовано принципи детермінізму та розвитку. Автор також використовував структурно-функціональний аналіз, системний метод, метод прогнозування, порівняння та спостереження.Автором у досліджені зазначено, що виконавча влада УНР була представлена Радою Народних Міністрів, що формувалася міжпартійною коаліцією, але це не завжди відповідало політичній ситуації в державі. За період існування Української Народної Республіки доби Директорії так і не було прийнято нормативно-правового акту, де б визначалися правовий статус, функції та завдання Ради Міністрів, а також було б розмежовано повноваження між РНМ як органом виконавчою владою та Директорією як тимчасовою верховною владою революційного часу. Робота уряду була під постійним впливом Директорії, а часта зміна складу урядів та керівників призводила до незлагодженої та непослідовної політики при розбудові системи державних органів влади УНР.Item Місце директорії у державному апараті Української Народної Республіки (1919 р.)(Вінниця : Друк, 2021) Кушко, ІгорУ статті здійснюється аналіз розвитку та місця Директорії у державному апараті Української Народної Республіки. Визначається вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на формування функцій Директорії та її ролі у системі державного апарату. У роботі вказується на непослідовність роботи Директорії, на не чітку зовнішньополітичну діяльність, політичні чвари, призначення на керівні посади не кваліфікованих державних службовців. За допомогою діалектичного підходу аналізуються державно-правові події цього періоду. Використання даного методу також допомогло дослідити соціальні тенденції та процеси, які були характерні для державотворчих процесів періоду Української народної республіки доби Директорії. Дослідження ґрунтується на загальнотеоретичних принципах та на таких методах наукового дослідження – філософському, загальнонауковому та соціально-науковому, які базуються на принципах детермінізму та історизму. У роботі зроблено висновки, що Директорія не дістала чітко окреслених обов’язків та фактично не виробила жодного документа, в якому прописувалися б її внутрішня структура та обов’язки її членів. Сферу компетенції між урядом і Директорією також не було розмежовано. 15 листопада 1919 р. після прийняття постанови Директорії, С. Петлюра став одноосібним лідером Української Народної Республіки доби Директорії. Директорія, як колегіальний орган перестала існувати. Період доби Директорії є одним із етапів будівництва українським народом своєї незалежної держави у 1918 – 1920 рр. Державотворчий досвід Директорії УНР є одним із важливих етапів державотворчої спадщини України. Пропонована стаття є складовою частиною досліджуваної теми: «Структура органів влади та організація державно-управлінської діяльності в період Директорії УНР (1918 – 1920 рр.)».Item Проблеми функціонування органів державної влади Української народної республіки доби Директорії(Вінниця : Друк, 2022) Кушко, ІгорРозглянуто основні проблеми функціонування та становлення органів державної влади Української народної республіки (УНР) доби Директорії, які створювалися й працювали в умовах воєнного стану, що був проголошений у січні 1919 р. Розбудова органів влади УНР доби Директорії проходила в складній внутрішньополітичній та зовнішньополітичній ситуації. Політична еліта, яка об’єдналася у спільній боротьбі проти гетьмана П. Скоропадського, виявилася не готовою до формування єдиної вертикалі державної влади й виступити єдиним фронтом проти зовнішніх ворогів, що було трагічним чинником для українського державотворення. При роботі над статтею використано історичні, філософські, загальнонаукові та юридичні методи. Діалектичний метод використано для розуміння процесів та складнощів формування органів державної влади в період Директорії Української народної республіки з листопад 1918 по листопад 1920 р. За допомогою системного методу розглянуто законодавчий процес Української народної республіки доби Директорії, а також умови, в яких проходило становлення органів державної влади. Проаналізовано за допомогою історико-правового та історико- порівняльного методу причинно-наслідкових зв’язків становлення та розвитку органів публічної влади доби Директорії Української народної влади. Проаналізовано та виділено основні проблеми функціонування органів влади Української народної республіки доби Директорії, а саме: не розмежовано повноваження між органами виконавчої та верховної влади; на території держави діяли кілька джерел права та не було чіткої системи законодавства; постійна зміна уряду та стратегія розвитку держави;не було чіткого механізму об’єднання органів влади двох республік Західноукраїнської народної республіки та Української народної республіки в одну вертикаль влади; отаманщина, як негативний чинник українського державотворення, який позначився на розбудові органів державної влади.Item Державне регулювання відносин у сфері охорони здоров’я у добу Української революції (1917-1920 рр.)(2019) Кононенко, В. В.; Kononenko, V. V.; Дроненко, В. Г.; Dronenko, V. G.У статті охарактеризовано етапи формування системи державного управління сферою охорони здоров’я у добу національно-визвольної боротьби українського народу за створення власної держави 1917-1920 років. В роботі проаналізовано становлення державної національної системи управління медичною допомогою та санітарною безпекою через створення центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Вказано особливості державного регулювання охороною здоров’я у добу функціонування Української Народної Республіки, Української Держави П. Скоропадського, Директорії УНР, Західно-Української Народної Республіки. Акцентовану увагу на тому, що створення системи управління охороною здоров’я велось паралельно зі формуванням національної законодавчої бази щодо правового статусу, владних повноважень, державних функцій новостворених органів державної влади у цій сфері. Автори також звертають увагу на перешкодах та недоліках формування системи державного регулювання охорони здоров’я у різні етапи українського державотворення зазначеної доби.