Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
2 results
Search Results
Item Державна політика у сфері адміністративнотериторіального устрою в УНР доби директорії.(2023) Кононенко, В. В.; Кушко, І. С.; Kononenko, V.; Kushko, I.У статті проаналізовано державну політику у сфері адміністративно-територіального устрою Української Народної Республіки за часів Директорії. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю використання історичного досвіду реформування державного устрою в умовах сьогодення. Автори поставили за мету виявити помилки в реформуванні адміністративнотериторіального устрою України того періоду з метою їх недопущення на сучасному етапі розвитку України. За результатами дослідження встановлено, що за часів Директорії робилися певні спроби змінити адміністративно-територіальний устрій Української Народної Республіки. Про це свідчить активна законотворча робота органів державної влади. Однак в життя прийняті закони так і не були втілені. Зазначено, що основна причина провалу державної політики Директорії щодо реформування адміністративно-територіального устрою – постійні воєнні конфлікти та перехід українських земель з рук однієї влади до іншої, непослідовна та непродумана управлінська діяльність Директорії, протистояння політичних лідерів, відсутність єдиної моделі державотворення, відмінність менталітету жителів Західної України та Наддніпрянщини, які унеможливили реальне возз’єднання УНР та ЗУНР.Item Організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу в системі органів державної влади Української Народної республіки доби Директорії(Одеса : Гельветика, 2022) Кушко, І. С.У статті проаналізовано організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу Української Народної Республіки доби Директорії та його місце в структурі державної влади. Мета статті – аналіз правового статусу Конгресу Трудового народу України, його функцій та повноважень, місця в системі державного управління в період другої Української Народної Республіки доби Директорії. Автор вважає, що діяльність Конгресу Трудового народу у 1919 р. є важливою віхою в становленні українського парламентаризму. При написанні роботи використано загальнонаукові методи наукових досліджень: синтезу, індукції, дедукції, статистики. Основними методами дослідження стали методи, що є характерними для історичної науки та досліджень у сфері публічного управління та адміністрування. Так, при написанні статті для розуміння явищ і процесів державно-правової сфери та історично-правових процесів з урахуванням закономірностей зв’язків і суспільно-політичних відносин органів державної влади та політичної еліти періоду Української народної республіки (УНР) доби Директорії використовувався принцип детермінізму. Спеціальний метод історико-правового дослідження допоміг виявити причино-наслідкові зв’язки й закономірності розвитку державного будівництва органів влади УНР доби Директорії. Аналіз організаційно-правового статусу Конгресу Трудового народу України проходив з використанням методів структурно-функціонального та системного аналізу, які були спрямовані на встановлення місця та повноважень даного органу влади в системі публічного управління другої УНР. Джерельною базою наукового дослідження стали нормативно-правові акти, які з одного боку визначали організаційно-правовий статус Конгресу, з іншого були прийнятті ним в процесі державного будівництва. У статті показано, що конгрес формувався за куріальною системою з певних категорій суспільних груп та визначеною кількістю депутатів від адміністративно-територіальних одиниць. На думку автора, це був передпарламент, який зафіксував структуру державної влади та прийняв важливі нормативно-правові документи, які стали основою для розбудови державних органів та вертикалі влади в УНР доби Директорії. «Закон про форму влади» від 28 січня 1919 р. став тимчасовою Конституцією Української Народної Республіки, у якій Конгрес Трудового народу України зазначався як найвищий орган законодавчої влади. Скликання Конгресу стало спробою закладення в системі державного будівництва Української Народної Республіки традиції демократичної парламентської республіки. Однак, через складні зовнішні умови існування української державності, внутрішні протиріччя другій Українській Народній Республіці так і не вдалося відійти від повної влади Директорії як тимчасової верховної влади революційного часу, а отже від традиції революційної диктатури.