Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
2 results
Search Results
Item Духовенство Чернівецько-Буковинської єпархії на початку 1980-х років(Вінниця : ВДПУ, 2024) Оліцький, В.Метою дослідження є аналіз структури, становища та визначення основних тенденцій в середовищі православного духовенства Чернівецько-Буковинської єпархії початку 1980-х років, а також вивчення його ролі та впливу на соціокультурні та релігійні процеси в регіоні. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, у тому числі проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, типологічного, діахронного та ін. Наукова новизна полягає в тому, що вперше духовенство Чернівецько-Буковинської єпархії початку 1980-х років стало об’єктом окремого наукового дослідження. Висновки. Духовенство Чернівецько-Буковинської єпархії на початку 1980-х років було достатньо однорідним, а його кількість сталою, сягаючи в середньому 150 осіб. Така кількість священнослужителів не задовольняла потреб єпархії. Близько третини священників мали понад 60 років, що подекуди не дозволяло їм в повній мірі справлятися із навантаженням, яке існувало. Така ситуація в першу чергу пов’язана із заходами радянської влади, які спрямовувалися проти висвячення нових священників, особливо молоді та осіб середнього віку і перепон щодо їхнього вступу до духовних навчальних закладів. Незважаючи на це, більшість священників єпархії мала належну духовну освіту. Як вихід із ситуації, правлячий архієрей висвячував на вакантні парафії священників із числа здібних псаломщиків та хористів, які зобов’язувалися отримати заочно необхідну духовну освіту. Православні священники відігравали важливу роль у житті віруючих регіону, забезпечуючи задоволення їх релігійних потреб. В області відзначалася значна кількість виконання релігійних треб та присутність вірних на богослужіннях, зокрема молоді. Важливою складовою служіння була проповідницька діяльність. На матеріальне становище священників впливала з одного боку, значна відвідуваність храмів та виконання релігійних треб, що сприяло досить високому матеріальному забезпеченню, а з іншого, – радянська дискримінаційна податкова політика та інші способи визискування коштів із духовенства.Item П’ятидесятницькі релігійні союзи України як об’єкт оперативної розробки органів НКДБ-МДБ за часів пізнього сталінізму (1944–1953)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Коротаєв, О.; Коротаев, А.; Korotaiev, O. O.Мета статті – проаналізувати зміст агентурно-оперативної роботи радянських спецслужб, яку вони проводили в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз і синтез; метод індуктивної та дедуктивної логіки) та спеціально-історичних (історико-логічний та системно-структурний) методів. Наукова новизна дослідження полягає у спробі автора на основі маловідомих або таких, що вперше вводяться до наукового обігу, документів з роботи антирелігійних підрозділів органів НКДБ-МДБ висвітлити зміст проведеної ними роботи в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Висновки. В період пізнього сталінізму п’ятидесятницькі релігійні союзи України, як і в довоєнні роки, залишались об’єктом оперативної розробки радянських спецслужб. Причиною цього слугували особливості п’ятидесятницького віровчення, «містицизм» («духовне» хрещення і глоссолалії) та пацифізм, які аж ніяк не вписувались в атеїстично-раціоналістичну псевдонаукову марксистсько-ленінську модель «ідеального» комуністичного суспільства. Зважаючи на зміну парадигми державно-церковних відносин у СРСР, викликану Другою світовою війною, органи НКДБ-МДБ були також змушені змінити методи своєї роботи в релігійній сфері, зокрема по відношенню до п’ятидесятників. Не маючи можливості в умовах легалізації релігії в СРСР ліквідувати відроджені за часів німецької окупації релігійні союзи п’ятидесятників адміністративно-оперативним шляхом, органи НКДБ-МДБ пішли на хитрість і вирішили ліквідувати їх шляхом приєднання до підконтрольного радянським спецслужбам євангельсько-баптистського союзу ВРЄХБ. Для реалізації цього плану радянські органи держбезпеки протягом восьми років використовували різні агентурно-оперативні комбінації, поєднані з відвертими репресивними заходами (по суті – масштабними операціями), спрямованими на корегування релігійної палітри України та приєднання п’ятидесятників до складу ВРЄХБ. Однак усі вони виявились недостатніми, оскільки не призвели до повного об’єднання п’ятидесятників з баптистами. Ця обставина дозволила керівникам нереєстрованих п’ятидесятників, після смерті Й. Сталіна та звільнення їх з таборів, продовжити роботу над створенням власного союзу та над реєстрацією його в органах радянської влади окремо від ВРЄХБ.