Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
6 results
Search Results
Item Послужні списки монастирів як джерело з вивчення становища та соціального складу обителей Київської єпархії 19 – початку 20 ст.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Чучалін, О.Метою статті є аналіз інформативного потенціалу і можливостей послужних списків монастирів Київської єпархії ХІХ – початку ХХ ст. для вивчення становища православних обителей та соціального складу їх чернецтва. Методологія дослідження ґрунтується на засадах об’єктивності, історизму, системності, критичного аналізу джерел. Метод історичної реконструкції посприяв складенню із розрізнених фактів цілісного уявлення про становище монастирів та соціальний склад їх чернецтва. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено спробу дослідити, проаналізувати та оцінити інформаційний потенціал послужних списків монастирів Київської єпархії ХІХ – початку ХХ ст. Висновки. Послужні списки або формулярні відомості – це була форма щорічної монастирської наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського звітності, що поширилася у ХІХ ст. Ці неопубліковані матеріали являють собою основний документ обліку чернецтва синодального періоду. Вони відігравали важливу роль у житті монастирів та їх насельників. Цей вид джерела не просто інформує про склад монастирської братії, імена ченців і послушників, але і вміщує певні відомості про життя кожного з них. Дослідження такого виду джерел дозволяє з’ясувати чисельність чернецтва монастирів Київської єпархії, причини, що спонукали до постригу чи послушництва, посади, які ці люди обіймали в монастирях, середній вік насельників, їх соціальний статус, рівень освіти, навіть риси характеру та особливості поведінки. За допомогою цих документів дослідники мають можливість проаналізувати динаміку чисельності і склад чернецтва монастирів Київської єпархії упродовж усього синодального періоду та здійснювати просопографічні дослідження.Item Правовий статус православного парафіяльного духовенства у ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Київської єпархії)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Тацієнко, ВіталійМетою дослідження є вивчення на прикладі Київської єпархії правового статусу православного парафіяльного духовенства у ХІХ – на початку ХХ ст. Методологічну основу дослідження становлять загальні історичні методи (аналізу, синтезу, узагальнення), а також принципи об’єктивності, історизму та науковості. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні особливостей правового становища православних парафіяльних кліриків у ХІХ – на початку ХХ ст. Висновки. Уряд Російської імперії здійснював заходи з метою підвищення правового статусу парафіяльного духовенства (звільнення від сплати податків, призиву на військову службу, скасування тілесних покарань, звільнення житла від військового постою, поземельного збору). Внаслідок урядової політики духовенство перетворилося на замкнутий стан: дітей кліриків вимагалося зараховувати до духовних навчальних закладів; практикувався спадковий принцип заміщення церковних посад; шлюби зазвичай укладалися в середині стану; клірики підлягали окремому церковному суду. Вихід з духовного стану для священнослужителів ускладнювався і був невигідним. Водночас утруднювалося отримання сану представникам інших верств. Закон 1869 р. ліквідував станову замкнутість духовного стану. Цей крок розглядався як один з інструментів русифікації України. Уряд отримав можливість залучати дітей духовенства на адміністративні посади там, де не вистачало російського чиновництва. Попри юридичну ліквідацію станової замкнутості, діти священно- і церковнослужителів переважно продовжували отримувати освіту у духовних закладах. Водночас збільшувалася чисельність дітей кліриків, які орієнтуючись на кар’єру поза церквою, обирали навчання у світських закладах освіти. Також у духовних навчальних закладах поступово збільшувалася кількість вихованців з інших верств. Проте станова відособленість духовного стану продовжувала зберігатися.Item Сторінки історії повсякдення Свято-Георгіївського монастиря за его-документами його сучасника(2023) Кузнець, Т.; Kuznets, Tetiana V.Метою статті є систематизація виявлених у «Щоденниках» адвоката, відомого громадського діяча, активіста кооперативного руху на Уманщині Петра Федоровича Курінного (1852–1931) записів про Свято-Георгіївський монастир поблизу Умані. Вони містять інформацію про повсякденне життя монахів, а саме повсякденність фокусує увагу на вивченні таких питань, як господарсько-економічне життя ченців, місце монастиря у релігійно-культурному житті регіону, відносини з владою та стан державно-церковних відносин. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (описового, типологічного, системоутворюючого) методів з принципами: історизму, системності, науковості. Наукова новизна. Офіційна історія Свято-Георгіївського монастиря поблизу Умані доповнена фрагментами повсякденного життя його насельників, що увиразнило богослужбову практику та господарську діяльність монахів. Проілюстроване ставлення державної влади до монастиря, яке виявлялось у грабежах, знущанні над монахами і врешті ліквідації обителі. Уточнено дату смерті вікарія Київської єпархії, єпископа Уманського та Звенигородського Платона (Петрова). Історія монастиря наповнена іменами його мешканців. Висновки. Eгодокументи Петра Федоровича Курінного є важливою частиною джерельної бази історії монастиря, адже містять інформацію, якої немає в інших джерелах. Її систематизація складає уявлення про повсякденне життя монахів, яке було наповнене богослужбовою практикою та господарською діяльністю. Щоденникові записи засвідчують, що служба в монастирі приваблювала велику кількість вірян, а господарювання монахів забезпечувало самодостатнє існування православної обителі. Із записаних слів монахів прослідковується еволюція їх ставлення до більшовицької влади: від сподівань на близькість поглядів щодо спільного ведення господарства, до несприйняття через жорстокість та бажання більшовиків поживитися чужим добром. У 1919 р. більшовики чотири рази грабували монастир. Его-документи дали можливість назвати імена усіх настоятелів монастиря та ієромонахів.Item Настоятелі київських чоловічих монастирів ХІХ – поч. ХХ ст.: складники їх статусу(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Кузнець, Тетяна; Кузнец, Татьяна; Kuznets, Tetiana V.Метою статті є увиразнення чинників, які визначали статус настоятелів найбільших київських чоловічих монастирів у ХІХ – на початку ХХ ст. На основі аналізу архівних та опублікованих джерел з історії Київської єпархії автор показує, що настоятелями штатних монастирів Києва, які підпорядковувались Київському митрополитові, були вікарні єпископи (заступники і помічники Київського митрополита), ректор Київської духовної Академії та ректор семінарії. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічного, історико-системного, історико-генетичного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Метод історичної реконструкції посприяв складанню з розрізнених фактів цілісного уявлення про настоятелів найбільших чоловічих монастирів міста Києва, які мали чітко регламентовані обов’язки і в монастирі, і в управлінні Київською єпархією. Наукова новизна роботи полягає в тому, що послуговуючись сучасною методологією наукового аналізу, автор показує складники високого статусу настоятелів штатних київських монастирів, які водночас виконували обов’язки в структурі єпархіального управління. До наукового обігу вводяться нові історичні джерела, що доповнять джерельну базу історії Київської єпархії ХІХ – початку ХХ століття. Висновки. Аналіз відомих і нововиявлених історичних джерел дає можливість заключити, що підпорядковані митрополитові штатні чоловічі монастирі міста Києва, що існували у ХІХ – на початку ХХ ст., мали очільниками духовних осіб високого соціального статусу. Їх настоятелі, окрім обов’язків щодо управління монастирем, обіймали посади в єпархіальному управлінні: це були перший, другий, третій, четвертий вікарії Київської єпархії, ректор Київської духовної Академії та ректор духовної семінарії. Статус настоятелів київських монастирів визначався кількома складниками: нормативно-правовою регламентацією прав та обов’язків, чітко визначеними вимогами до кандидатів на настоятельські посади, класом штатного монастиря, що означало суму його казенного фінансування, величиною монастирського майна. Джерела містять інформацію про те, що при високому статусі посади, високій платні і матеріальному багатстві підпорядкованих їм монастирів настоятелі київських православних обителей були зразком ідеалів чернечого життя.Item Церковна преса Київської єпархії про навчання церковного співу у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Священко, З.; Svyaschenko, Z. V.Мета – аналіз публікацій про навчання церковного співу у церковній пресі другої половини ХІХ – початку ХХ століття («Церковно-приходская школа» (з 1906 року «Западно-Русская начальная школа»), «Киевские епархиальные ведомости», «Руководство для сельских пастырей»). Методологія дослідження – джерелознавчий аналіз, методи класифікації і критики джерел, їх ідентифікації, аналізу та синтезу. Наукова новизна цієї статті полягає в тому, що на основі виявлених у церковній періодичній пресі Київської єпархії публікацій про навчання церковного співу у початкових народних школах показані проблеми шкільництва і намагання церковно-шкільної адміністрації їх вирішити. З усіх публікацій про церковний спів у Київській єпархії окремим сегментом виділено матеріали про навчання співу у найнижчій, але найпоширенішій ланці шкільництва – церковнопарафіяльних школах. Особливий акцент зроблено на аналіз публікацій методичного характеру, які найбільше свідчать про намагання вирішити ключову проблему – навчання учителів церковного співу. Висновки. Церковна періодична преса є досить інформативним джерелом для вивчення початкового шкільництва другої половини ХІХ – початку ХХ століття, її публікації сприяють поглибленню вивчення церковного співу та культурно-освітянської ролі Православної церкви. Зазначено, що періодичні видання в Київській єпархії містять низку публікацій про важливість навчання церковного співу, його програму для церковнопарафіяльних шкіл, проблеми підготовки учителів співу, посібники з навчання співу у початкових школах. Виявлення та систематизація публікацій у церковній періодиці Київської єпархії дали можливість показати, що такому навчанню церковно-шкільна адміністрація приділяла пильну увагу. У пресі зазначалося, що саме церковний спів має непереборний релігійно-моральний вплив на душі учнів, адже у формі наспівів діти найлегше запам’ятовують церковні істини та молитви. Саме церковний спів забезпечує чуттєво-емоційне сприйняття богослужіння.Item Уманське вікаріатство в структурі єпархіального управління Київської митрополії ХІХ – початку ХХ ст.(Вінниця, 2010) Кузнець, Т. В.; Кузнец, Т. В.; Kuznets, T. V.З’ясовується обставини відкриття інституції другого вікарія (заступника київського митрополита), що титулувався «Уманським», персоніфіковано склад Уманського вікаріатства та наводяться короткі біографічні відомості Уманських вікаріїв. Аргументовано підкреслюється не випадковість такого титулування як прояв особливо пильної уваги єпархіального керівництва до складного в етноконфесійному відношенні повітового міста Умані.