На широкому історіографічному і фактичному матеріалі досліджено провідні
тенденції в нагромадженні знань стосовно методів та способів, які використовувались
спецслужбами радянської влади з метою дезорганізації та розкладу Армії УНР, інтернованої
протягом 1921–1924 рр. у польських та румунських таборах, в сучасній вітчизняній
історіографії. Виявлено, систематизовано і охарактеризовано основні групи
історіографічних джерел із зазначеної проблеми. З’ясовано, що попри значно глибше
дослідження цієї проблеми вітчизняними істориками, порівняно із зарубіжними фахівцями,
існує коло питань, що потребують подальшого вивчення та наукової інтерпретації.
