Метою статі є розгляд їжі, її приготування та споживання не як особливої сфери культури, що перебуває у відносинах зумовленості з історичним, соціальним і, власне, культурним контекстом, а як одного із найдієвіших засобів фізичного виживання. Харчування в цілому належить до важливих проблем антропології, оскільки впродовж усієї історії розвитку людської культури формує ідентичність та спільництво. Однак, коли мова йде про міжвоєнний час (1918 – 1939 рр.) та українську політичну еміграцію так званої «другої хвилі» в Чехословацькій Республіці, то до розуміння поняття «харчування, як культурного феномену» залучається ще й історично-політичний контекст, тобто неможливість розглядати їжу ізольовано від політики. Для міжвоєнної української еміграції в ЧСР їжа реально була задоволенням елементарної фізичної потреби.
