В 1920-х рр. національна політика влади на Україні стала інструментом радянізації населення. Реалізація практичних заходів (НЕП, політика коренізації, залучення євреїв до землеробства, діяльність Евекцій тощо), поряд із змінами в соціально-економічному та політичному житті, поглибили вже існуючі суперечності між двома народами й породили нові. Головний висновок, що випливає з аналізу міжетнічних стосунків євреїв та українців, – тогочасний антисемітизм – продукт сублімації ненависті народу до радянської влади.
Тема терору проти національних меншин на Україні є досить актуальною в наш час, коли на шпальтах громадсько-політичних та наукових видань розгорнулись дискусії щодо висвітлення ―білих плям‖ минулого, коли публікуються маловідомі документи з історії міжнаціональних відносин, а чинне законодавство реабілітувало жертви сталінських репресій.
