Факультет педагогіки, психології і професійної освіти
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/1a05f9a6-2c36-4ab2-b59d-71f989010099
Browse
3 results
Search Results
Item Розвиток кооперативного навчання в США(2023) Галузяк, В.; Макодай, О.Розглянуто історію розвитку теорії і практики кооперативного навчання у Сполучених Штатах Америки. Показано, що кооперативне навчання з’явилося в США у відповідь на потреби соціальної та педагогічної практики і розвивалося під впливом філософії прогресивізму, освітніх реформ і зростаючого інтересу до формування інклюзивного освітнього середовища. Розглянуто наукові витоки кооперативного навчання: «прогресивізм» Дж. Дьюї, соціально-психологічні дослідження К. Левіна і М. Дойча. З’ясовано внесок у розвиток теорії і практики кооперативного навчання ключових представників цього освітнього підходу: Д. Джонсона, Р. Джонсона, Е. Аронсона, Р. Славіна, К. Сміта та ін. Описано три парадигми дослідження кооперативного навчання, в яких акцентується увага на різних аспектах цього феномену: парадигма «ефекту» фокусується на результатах, парадигма «умов» – на контекстуальних факторах, від яких залежить ефективність спільного навчання, парадигма «взаємодії» – на соціальних і когнітивних процесах, що відбуваються під час навчальної співпраці. На основі аналізу педагогічної теорії й освітньої практики виокремлено п’ять основних етапів у розвитку кооперативного навчання в США: 1) етап початкової концептуалізації (1960-1970-ті роки); 2) етап формалізації та структурування (1970-1980-ті роки); 3) етап емпіричних досліджень та перевірки ефективності (1980-1990-ті роки); 4) етап інтеграції та диференціації (1990-2000-ті роки); 5) етап інтеграції в кооперативне навчання сучасних цифрових та інформаційних технологій (2000-ті роки – дотепер). Впродовж зазначених етапів погляди на кооперативне навчання еволюціонували від концептуалізації та формалізації до перевірки на основі емпіричних досліджень та інтеграції в різні освітні та культурні контексти відповідно до нових освітніх потребItem Соціокультурне середовище педагогічного університету як чинник особистісно-професійного становлення майбутніх учителів(Вінниця : ВДПУ, 2019) Холковська, І. Л.У статті представлено короткий історично-педагогічний аналіз витоків середовищного підходу у вихованні. З’ясовано роль у створенні «педагогіки середовища» таких видатних педагогів, як Ж.Ж. Руссо, А. Макаренко, Я. Корчак, сучасних науковців. Акцентовано увагу на зростанні ролі середовища у становленні особистості в наш час. Обґрунтовано розуміння соціокультурного середовища педагогічного університету як комплексу спеціально створених умов, що забезпечують взаємодію суб'єктів освітнього процесу, ґрунтуються на спільному інтересі до педагогічної діяльності, цінностей педагогічної професії і забезпечують досягнення значущих результатів у навчально-професійній співпраці. Проаналізовано сутнісні характеристики соціокультурного середовища педагогічного університету: ціннісно-орієнтаційну, діяльнісну, комунікативну, рефлексивну. Ціннісно-орієнтаційна характеристика соціокультурного середовища містить такі компоненти: норми, цілі, ціннісні орієнтації, особистісні смисли і загальні орієнтири учасників взаємодії. Діяльнісна характеристика соціокультурного середовища знаходить відображення в наявності спільної діяльності і співпраці студентів і викладачів. Комунікативна характеристика соціокультурного середовища представлена соціально-психологічною системою зв'язків і відносин між учасниками освітнього процесу. Рефлексивна характеристика соціокультурного середовища виражається в підтримці процесів індивідуальної і колективної рефлексії, спрямованої на осмислення особливостей взаємодії всіх елементів освітнього простору. Зазначені характеристики тісно взаємопов'язані і відображають цілісний стан соціокультурного середовища педагогічного університету.Item Розвиток критичного мислення на основі гуманної взаємодії студентів на заняттях з розмовної практики(Вінниця : Твори, 2020) Бойван, О. С.; Запухляк, І. М.У статті висвітлено теорію необхідності розвитку критичного мислення на основі гуманної взаємодії студентів на заняттях із розмовної практики й охарактеризовано теоретичні складові досліджуваної проблематики на основі аналізу різноманітних наукових джерел. Установлено, що студент, який уміє критично мислити, володіє різноманітними способами інтерпретації й оцінки навчальної інформації, здатний виділяти протиріччя й типи наявних структур, аргументувати свій погляд, опираючись не тільки на логіку, але й на позицію співрозмовника. Акцентовано увагу на тому, що критичне мислення стає плідним тоді, коли основа його формування відбувається в позитивно-емоційному середовищі, у процесі гуманної співпраці, тобто значущість технологій розвитку критичного мислення полягає в характері взаємовідносин усіх учасників навчально-виховного процесу, коли на заняттях створюється особлива атмосфера взаємодовіри, взаємодопомоги та успіху.