Вінницький міський краєвид формувався в основному в складних історичних обставинах XIV – XVIIІ ст. як взаємопов’язаний комплекс природного ландшафту над річкою Бог (Південний Буг) зі скелястими виступами лівого берега, високими пагорбами правого берега, Замкового острова, кількох видовжених островів, розташованих вище і нижче згаданого острова, прилеглої до річки Віннички низинної частини, оборонних дерев’яних і земляних споруд, які змінювали своє розташування, що зумовило переміщення міського осередку з лівого берега (Старе Місто) на правий берег (Нове Місто). Цей краєвид творили також зони житлово-господарської забудови міщан, над якими вивищувалися руські церкви й монастирі, міська ратуша на Ринковій площі, а з 1610-х років – латинські кляштори й костьоли з особливим оборонним комплексами (Мури),. У цій історичній динаміці міського краєвиду важливу роль, як бачимо, відігравали церковні об’єкти: церкви, монастирі, кляштори, костьоли, кляшторні мури, кладовища, священницькі садиби (парохії).
