Щоб зрозуміти специфіку прози окресленої доби, необхідно шляхом аналізу освоїти основні закономірності епічної структури оповідання кінця XIX – початку XX ст., яка знайшла відбиток у парадигмі малої прози. Саме під таким кутом варто аналізувати новелістику Івана Франка.
Поетичний талант Івана Франка розкривався поступово, але системно. Актуальність статті обумовлена потребою виокремити філософські мотиви в інтимній ліриці І. Франка.
