Талант Лесі Українки досягнув вершин розвитку не лише в поезії та драматургії, а й в інших літературних родах та жанрах: проза (белетристика), літературознавство, літературна критика, публіцистика, етнографія, перекладацтво, епістолярій. Актуальність статті зумовлена потребою осмислення та проведення системного аналізу рецепції прозової творчості Лесі Українки.
Сама історична доба кінця ХІХ ст. в Україні забезпечила унікальне поєднання різновекторних тенденцій. У творчості майстрів цього періоду відчувається безумовний тиск суспільних чинників, а також ця творчість робить акцент на проблемах людського єства, морально-етичного вибору, двійництва, межового досвіду, екзистенційної ситуації, підсвідомого та ін. Зазначена проблематика з особливою силою та напруженістю проявилась у жіночій прозі другої половини ХІХ ст
