Статтю присвячено аналізу епістолярної спадщини Лесі Українки, зокрема розкриттю внутрішнього світу письменниці, виявленню індивідуально-авторських мовних елементів, з’ясуванню їхнього стилістичного навантаження. Проаналізовано проблемно-тематичний спектр листування Лесі Українки. Виокремлено композиційно-комунікативні особливості епістолярію української письменниці.
У статті досліджується епістолярна спадщина Ганни Барвінок та Михайла Коцюбинського, простежується історія взаємин між класиками літератури, формування спільної стратегії щодо питань становлення свідомої нації та перспектив розвитку українського письменства.
