У статті досліджено засоби візуальності у повісті І. Нечуя-Левицького «Причепа». Охарактеризовано особливості портретування та пейзажних описів як засобів візуальності у творі. Наголошено, що візуальне та словесне, зорові образи й авторська оповідь в повісті є взаємозумовленими. Акцентовано увагу на тому, що візуальні засоби конкретизують словесні характеристики й допомагають у розкритті ідейно-тематичного задуму письменника.
