Мовна поведінка українського народу, що поєднана з його культурою, традиціями, відображає досвід українців від давнини до сучасності. Особливо яскраво це виявляється на рівні говірок, діалектів, що не втрачає своєї актуальності.
У романі Володимира Лиса «Століття Якова» традиційні та індивідуальні порівняння є незамінним компонентом художнього тексту та важливим засобом тропеїчної насиченості мистецтва слова. Детерміновані особистим світосприйняттям письменника, вони, з одного боку, є показником його індивідуального стилю, а з іншого – постають результатом реалізації певної стилістичної настанови.
