| dc.description.abstract | Вивчено вплив гібереліну та антигіберелінового препарату фолікулу на формування анатомічної будови стебла та мезоструктури листків. Обробка пагонів агрусу на ранніх етапах розвитку гібереліном і ретардантом фолікуром призводить до відповідного збільшення довжини та зменшення товщини (стимулятор), та до скорочення як довжини, так і товщини стебла агрусу (ретардант). Зменшення товщини пагона визначається більш низькою ативністю камбію, про що свідчить менша кількість рядів сформованої ксилеми. За дії гібереліну кількість судин у радіальному ряду ксилеми зменшувалася, а за дії фолікуру – збільшувалася. При цьому формувалися біль дрібні судини в деревині, але достовірно збільшувалася товщина клітинних стінок судин у порівнянні з контролем і варіантом з гібереліном . При зменшенні товщини стебла за дії гібереліну відмічалося зменшення товщини кори і деревини пагона. Ретардант фолікур (тебуконазол) призводив до протилежної дії-відбувалося потовщення цих комплексів тканин. При цьому не встановлено достовірних відмінностей у товщині шару серцевини по варіантах досліду. Не відрізнялися за розмірами клітини центральної частини серцевини і клітини пери медулярної зони. Зменшення активності камбію, посилене відкладання біополімерів клітинних оболонок і формування потужного шару деревини і кори за дії фолікуру свідчить про прискорення процесів диференціації основних тканин стебла та його визрівання під впливом ретардантів. Застосування гібереліну призводить до активації верхівкової меристеми і уповільнення процесів диференціації. І за дії фолікуру, і за дії гібереліну формувалася більш потужна хлоренхіма - основна асиміляційна тканина листка . При цьому не відбувалося достовірних змін об’єму клітин епідермісу, однак за дії препаратів збільшувався об’єм клітин стовпчастої та губчастої паренхіми в обох варіантах досліду, що є важливою передумовою формування продуктивності рослин. | uk_UA |
