Особливості історико-політологічних інтерпретацій фашизму і російського націонал- радикалізму в західній і пострадянській науці

Abstract

У статті розглядається проблема трактування фашизму і націонал-радикалізму авторами, які представляють радянську і пострадянську наукову традицію у порівнянні із західними історико-політологічними концепціями. Аналіз наукових підходів дозволив виявити існуючі розбіжності у визначеннях цих понять над якими тяжіє старий історичний досвід та ідеологічні нашарування. Саме вони заважають науковцям насамперед пострадянського світу відірватися від традиційного сприйняття національного радикалізму, який у Російській Федерації (РФ) набув ознак державної ідеології ,запустивши процеси фашизації соціуму. Оскільки останні отримують підтримку влади і слугують виправданням її діяльності, неважливо де вони відбуваються: в моноетнічному середовищі, чи в багатонаціональному соціальному просторі. З іншого боку, західна історична і політична наука звертає увагу на деяку універсальність цих явищ, яка є характерною для будь-яких країн, що дрейфують в бік авторитаризму. Ступінь цивілізованості, як правило, на це не впливає. Особливо актуальною дана проблема стає за умов розмивання ціннісних моделей європейських держав і світогляду їх націй, які в прагненні зберегти свою ідентичність, інколи звертаються до спрощених політичних конструкцій більше характерних для ХХ-го, а ніж ХХІ-го століття.

The article deals with the problem of interpretation of fascism and national radicalism by authors who represent the Soviet and post- Soviet scientific traditions in comparison with Western historical and political concepts. The analysis of scientific approaches has revealed the existing differences in definitions of these concepts over which the old historical experience and ideological layers tend. It is they who prevent scientists from the post-Soviet world, first of all, from breaking away from the traditional perception of national radicalism, which in the Russian Federation has acquired the characteristics of state ideology, launching processes of fascination of society. As the latter receive the support of the authorities and serve as justification for their activities, it does not matter where they occur: in a mono-ethnic environment or in a multinational social space. Western historical and political science, on the other side, draws attention to some of the universality of these phenomena, which is characteristic of any country drifting toward authoritarianism. The degree of civility, as a rule, unaffected. This problem is especially urgent given the erosion of the value models of European states and the outlook of their nations, which, in an effort to preserve their identity, sometimes resort to simplified political structures more characteristic of the 20st century than in the 21st century.