Гуманно-особистісний підхід до дитини в освітніх системах Європи

Abstract

в статті розглядається проблема гуманно-особистісного підходу у вихованні, яка завжди була і є актуальною. Учитель у школі, насамперед, має справу з цілісною особистістю дитини. Кожен цікавий своєю унікальністю, і гуманно-ціннісне виховання дозволяє зберегти цю унікальність. Багато вітчизняних та зарубіжних педагогів розкривали суть цього підходу. Так, філософія виховання М.Монтессорі заснована на власних спостереженнях за дітьми, гуманістичних традиціях Ж.Руссо, Й.Песталоцці, Ф.Фребеля, які визнавали особливу значущість вродженого потенціалу дитини, її здатності розвиватися в атмосфері свободи й любові

в статье рассматривается проблема гуманно-личностного подхода в воспитании, которая всегда была и является актуальной. Учитель в школе, прежде всего, имеет дело с целостной личностью ребенка. Каждый интересен своей уникальностью, и гуманно-ценностное воспитание позволяет сохранить эту уникальность. Многие отечественных и зарубежных педагогов раскрывали суть этого подхода. Так, философия воспитания Монтессори основана на собственных наблюдениях за детьми, гуманистических традициях Руссо, Й.Песталоцци, Ф.Фребеля, которые признавали особую значимость врожденного потенциала ребенка, его способности развиваться в атмосфере свободы и любви

the article deals with the problem of human-personal approach in education, which has always been and is relevant. The teacher at the school, first of all, deals with the child's integral personality. Everyone is interested in its uniqueness, and humane-value education helps preserve this uniqueness. Many domestic and foreign teachers revealed the essence of this approach. Thus, the philosophy of upbringing M. Montessori is based on his own observations on children, the humanistic traditions of J.Russo, J.Pesalotzzi, F.Frebel, who recognized the special significance of the innate potential of the child, his ability to develop in an atmosphere of freedom and love