Матушок, Галина Сергіївна2023-12-182023-12-182023Матушок Г. С. Підготовка педагогічних кадрів в Україні у середині 1950-х першій половині 1960-х рр.: історичний аспект : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії за спец. 032 Історія та археологія / Галина Сергіївна Матушок; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця : ВДПУ, 2023. – 292 с. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукописуУДК 378.147:37](477)«195/196»https://library.vspu.net/items/1730568c-2728-4cbc-a4ae-f315624d441eПедагогіка. Історія педагогіки. Становище педагогічних закладів освіти України. 1950-1960 рр.У дослідженні комплексно досліджено і проаналізувано становище педагогічних закладів освіти в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства середини 50-х рр. – першої половини 60-х рр. ХХ ст., показано вплив цих явищ на підготовку кваліфікованих кадрів вчителів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі залучених нових архівних джерел, матеріалів періодичної преси, історичної літератури, уперше комплексно показано систему вищої педагогічної освіти у роки «хрущовської відлиги», структурні зміни (створення, реорганізації чи закриття факультетів), динаміку чисельності науково-педагогічних працівників і студентів, охарактеризовано учасників освітнього процесу за основними показниками; визначено фаховий рівень керівного складу педінститутів; проаналізовано процес організації та результативність навчальної роботи ЗВО і науково-дослідної роботи викладачів та студентів; вивчено питання щодо організації та проведення практичної підготовки (педагогічної та виробничої практик); комплексно охарактеризовано різні форми ідеологічної, ідейно-виховної, суспільно-корисної і культурно-масової роботи; показано процес розширення і зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечення студентів стипендіями, медичним обслуговуванням, викладачів і студентів – житловими площами, оздоровленням. Практичне значення очікуваних наукових результатів полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні обґрунтування, узагальнення і висновки, які містяться у дисертації, можуть бути використані в процесі сучасного реформування галузі вітчизняної освіти. Авторка вважає, що вишам доцільно запозичити досвід профорієнтаційної роботи, організації культурно-масової роботи, звернути увагу на проведення у тогочасних вишах гурткової НДР. Цікавим є досвід розподілу навчального навантаження науково-педагогічних працівників. Перший розділ дисертації присвячено огляду та аналізу історіографії, джерельної бази та характеристики теоретико-методологічних засад роботи. Вияснено, що радянські, сучасні українські, діаспорні і зарубіжні вчені фрагментарно розглядали епізоди порушеної теми. Вони переважно досліджували загальноукраїнський аспект у розвитку вищої школи. Встановлено, що вчені не з’ясували ще чимало питань: формування системи вищої педагогічної освіти у ході хрущовських реформ і структурні зміни безпосередньо у вишах, організація та результативність навчальної роботи ЗВО і НДР викладачів та студентів; комплексна характеристика різних форм ідеологічної, ідейно-виховної, суспільно- корисної і культурно-масової роботи, розширення і зміцнення матеріально- технічної бази вишів тощо. На переконання дисертантки ці проблеми потребують глибшого опрацювання архівно-джерельної бази, яка є доволі репрезентативною та інформаційно насиченою. Джерельну основу дисертації склали, насамперед, документи ЦДАВО України (Ф. 166 Міністерство народної освіти УРСР). Значну частину фактичного матеріалу вміщено у ЦДАГО України, обласних і міському держархівах, збірниках документів і матеріалів, газеті «Радянська освіта», багатотиражних газетах педагогічних ЗВО. Використання сучасних підходів, принципів та методів дали змогу адекватно оцінити зміст і форму архівних джерел, опублікованих документів та наукової літератури, досягти поставленої мети й вирішити основні завдання дослідження. У другому розділі показано численні реорганізації, внаслідок яких кількість педінститутів зменшилася із 47 до 33. Зміни у кількості вишів сталися у зв’язку із закриттям частини учительських інститутів чи реорганізації їх у педінститути, реструктуризації окремих закладів. Зазначається, що значні зміни сталися у структурі інститутів, зокрема створювалися, реорганізовувалися чи закривалися факультети. Деякі факультети педагогічних ЗВО залучили до факультетів університетів. Такі зміни пояснювали тим, що вони мали незначну кількість студентства, а також задля усунення паралелізму у підготовці педагогічних кадрів. На початку 60-х рр. владні органи визнали поспішність цих заходів і почалося складне відновлення факультетів. Звернено увагу на зростання кількості факультетів фізичного виховання, підготовки вчителів початкових класів, дошкільних працівників, вчителів музики і співів, виробничого навчання, створення загальнонаукових факультетів. З’ясовано важливу роль у житті вишів їх керівників і головних колегіальних органів – рад. Звернено увагу на кількісне зростання професорсько-викладацького складу інститутів. Встановлено, що якісний показник був нестабільним. Доктори наук, професори працювали у поодиноких закладах. Негативним моментом було і те, що не всі ректори, проректори, декани і завідувачі кафедр мали вищу наукову кваліфікацію. Зроблено акцент на запровадження з 1957 р. конкурсного обрання і переобрання професорсько-викладацьких кадрів, що посилювало відповідальність кожного науково-педагогічного працівника за якість освітньо-виховної й наукової роботи. У дисертації охарактеризовано профорієнтаційну роботу серед потенційних абітурієнтів, форми якої були різноманітними. Однією із найбільш поширених форм була організація самооплатних і безкоштовних підготовчих курсів, ефективність роботи яких була невисокою. Зазначається, що значну кількість абітури становили виробничники, які мали недостатню загальноосвітню підготовку, що призводило до зниження успішності та збільшення відсіву молоді. Встановлено, що динаміка студентського складу була доволі нестабільною, що було пов’язано, насамперед із реформуванням системи педвишів. За національним складом абсолютну більшість становили українці, а за статтю – жінки. Щодо соціального складу, то до початку 60-х рр. переважали вихідці із службовців, а ближче до середини десятиліття – робітники. У третьому розділі охарактеризовано навчальну і методичну роботу вишів, зміст і хід наукових досліджень викладачів і студентів. Встановлено, що освітню діяльність доводилося проводити в умовах недостатньої забезпеченості вишів навчальними приміщеннями, а також вимушеної неритмічної організації освітнього процесу, пов’язаної із мобілізацією студентів на сільськогосподарські роботи. Вдосконалювалися навчальні плани і програми, характерною рисою яких була перевантаженість ідеологічними дисциплінами. Відповідно на студіювання профільних дисциплін відводилося набагато менше годин. Доведено, що певну роботу проводили щодо українізації освітнього процесу. Водночас, встановлено, що ця політика не завжди була ефективною. Значну увагу було приділено в інститутах методичним питанням, зв’язкам зі школою, самостійній роботі молоді. Не залишено поза увагою процес організації педагогічної і виробничої практик. Першу з них молодь проходили в загальноосвітніх школах та інших навчально- виховних закладах. Базами виробничої практики, яка була важливою складовою політехнічної підготовки, були промислові підприємства, де студенти могли продемонструвати вміння застосувати здобуті знання на практиці. Складовою практичної підготовки була польова практика. Висвітлено складання випускниками державних екзаменів. Авторка звертає увагу, що не всі випускники через різні причини з’являлися на місця призначення, що врешті призвело до того, що повністю забезпечити школи кадрами вчителів педвиші не змогли. Увагу зосереджено також на науково-дослідній та дослідно- експериментальній роботі викладачів і студентів. З’ясовано, що у вишах розроблялися індивідуальні та комплексні науково-дослідні теми з психолого- педагогічної проблематики, природничих наук, частина з яких мали практичне значення для народного господарства, розширювалися творчі зв’язки з академічними науковими установами, з якими педінститути створювали спільні науково-дослідні лабораторії. Розповідається про підготовку і захист дисертаційних робіт на здобуття докторських і кандидатських наукових ступенів. Зазначається, що дисертацій захищалося обмаль і динаміка їх була негативною. Це ж стосується і публікації наукової продукції, кількість якої була незначною (на одного викладача у середньому приходилося 0,2-0,3 публікації на рік). Охарактеризовано наукову діяльність студентства, робота якого концентрувалася переважно у наукових гуртках, проблемних групах та студентських конструкторських бюро. У четвертому розділі розкрито основні напрямки громадсько-політичної діяльності. З’ясовано, що партійні та комсомольські осередки вишів задля виховання у майбутніх спеціалістів марксистсько-ленінського світогляду проводили політінформації, політгодини, тематичні комсомольські збори, диспути, вечори-зустрічі із знатними людьми країни, тематичні вечори, організовували вивчення матеріалів компартійних з’їздів і пленумів, відзначення державних і партійних свят тощо. Проаналізовано ідеологічну роботу серед науково-педагогічних працівників, які підвищували свій «ідейний рівень» у відповідних гуртках і семінарах, вечірньому університеті марксизму-ленінізму. Вияснено, що такі форми роботи учасники освітнього процесу часто сприймали без особливого ентузіазму. Їх залучали також до безлічі пропагандистських кампаній серед населення краю, що призводило до перевантаження. У дисертації певну увагу приділено атеїстичному, воєнно-патріотичному, інтернаціональному вихованню студентської молоді. Деякі заклади налагодили співпрацю з іноземними партнерами. Щодо іноземних студентів, які навчалася у педінститутах, то їхня кількість була незначною. Йдеться також про студентську пресу, яка висвітлювала актуальні питання студентського життя, мобілізовувала молодь на наполегливе навчання, активну участь у громадсько-політичному житті. Зазначається, що частина науково-педагогічних працівників і студентів демонстрували антирадянські настрої. Крім того, у їхньому середовищу мали місце аморальні вчинки. Розкрито також питання місця в житті педагогічних ЗВО трудового виховання молоді, яке мало різні напрямки. Зокрема, молодь залучали до сільськогосподарських робіт: вона збирала кукурудзу, викопувала картоплю, закладала силос для громадського стада, проводила політико-виховну роботу в бригадах колгоспів. Без молоді не обходилися благоустрій міст, будівництво заводів і фабрик, гідроелектростанцій, об’єктів побутової інфраструктури, її залучали до участі у суботниках і недільниках. Значну частину студентів мобілізували на збирання врожаю на цілинні землі, формувалися студентські будівельні загони. Розповідається про діяльність студентів у складі міських добровільних народних дружин, їхнє навчання в університетах, інститутах, школах, факультетах громадських професій, роботу у підшефних організаціях. Детально висвітлено культурно-масову роботу, зокрема естетичне виховання студентства. Молодь брала участь у художній самодіяльності, спортивно-масовій роботі. У п’ятому розділі висвітлено навчально-матеріальну базу вишів республіки, рівень життя, побут учасників освітнього процесу. Авторка аргументовано доводить, що щорічно зростали навчальні площі, однак повільно, наслідком чого була хронічна нестача приміщень, що ускладнювало освітній процес і зумовило проведення у багатьох закладах занять у дві зміни. Щорічно адміністрації педагогічних ЗВО дбали про своєчасну і якісну підготовку навчально- матеріальної бази до початку навчального року. На конкретних фактах показано, що значну частину робіт із ремонту, реконструкції і будівництва навчальних і господарських приміщень, гуртожитків, спортивних споруд, приміщень для лабораторій і майстерень, упорядкування садиб виконували студенти. Їх втягнули також у кампанію із переходу закладів освіти на повне самообслуговування. Встановлено, що щорічно збільшувалися асигнування для поліпшення устаткування кабінетів і лабораторій, майстерень, зростали книжкові фонди, покращувалися навчально-спортивні бази педвишів. Функціонували машинні парки, ботанічні сади, агробіостанції. Звернено увагу на поступове зростання площ гуртожитків, які, однак, не могли забезпечити потреб студентів. Частина молоді, не отримавши місця у гуртожитках, змушена наймати квартири у приватних осіб. З’ясовано, що складно було забезпечити житлом науково- педагогічних працівників, оскільки житловий фонд у республіці був дуже обмежений. Квартирна проблема не дозволяла укомплектувати виші висококваліфікованим викладацьким складом. Досліджено, що у більшості вишів працювали їдальні, однак часто їхня пропускна здатність була не високою. Показано стипендіальне забезпечення молоді і зарплати працівників інститутів. Детально охарактеризовано процес оздоровлення студентів, яке організовувалося, насамперед, шляхом обладнання спортивно-оздоровчих таборів. Зазначається, що в інститутах дбали про стан здоров’я студентів. Задля цього було обладнано медпункти, які проводили значну лікувальну, профілактичну і санітарно-освітню роботу серед студентів.The study comprehensively investigated and analyzed the situation of pedagogical educational institutions in the conditions of political and economic liberalization of society in the mid-1950s - the first half of the 1960s of the 20th century, and showed the influence of these phenomena on the training of qualified teachers. The scientific novelty of the research lies in the fact that, on the basis of new archival sources, periodical press materials, historical literature, the system of higher pedagogical education during the years of the "Khrushchev thaw", structural changes (creation, reorganization or closure of faculties), the dynamics of the number of scientific - pedagogical workers and students, characterized by the participants of the educational process according to the main indicators; the professional level of the management staff of pedagogical institutes is determined; the process of organization and the effectiveness of educational work of higher education institutions and research work of teachers and students were analyzed; issues related to the organization and implementation of practical training (pedagogical and production practices) were studied; various forms of ideological, ideological-educational, socially useful and cultural-mass work are comprehensively characterized; the process of expanding and strengthening the material and technical base, providing students with scholarships, medical care, teachers and students with living space, health care is shown. The practical significance of the expected scientific results is that the factual material, theoretical justifications, generalizations and conclusions contained in the dissertation can be used in the process of modern reform of the field of domestic education. The author believes that it is expedient for higher education institutions to borrow the experience of vocational orientation work, the organization of cultural and mass work, and to pay attention to the holding of the group SRW in higher education institutions of that time. The experience of distributing the teaching load of scientific and pedagogical workers is interesting. The first chapter of the dissertation is devoted to the review and analysis of the historiography, the source base and the characteristics of the theoretical and methodological foundations of the work. It was found out that Soviet, modern Ukrainian, diasporic and foreign scientists considered the episodes of the discussed topic fragmentarily. They mostly studied the all-Ukrainian aspect of higher education development. It has been established that scientists have not clarified many questions: the formation of the system of higher pedagogical education during the Khrushchev reforms and structural changes directly in universities, the organization and effectiveness of the educational work of teachers and students of higher education institutions and their research work; comprehensive characteristics of various forms of ideological, ideological and educational, socially useful and cultural and mass work, expansion and strengthening of the material and technical base of universities, etc. According to the doctoral candidate, these problems require a deeper study of the archival source base, which is quite representative and rich in information. The source basis of the dissertation was, first of all, the documents of the Center for Education of Ukraine (F. 166 Ministry of National Education of the Ukrainian SSR). A significant part of the actual material is included in the Central State Agency of Ukraine, regional and city state archives, collections of documents and materials, the newspaper "Soviet Education", multi-circulation newspapers of pedagogical higher education institutions. The use of modern approaches, principles and methods made it possible to adequately evaluate the content and form of archival sources, published documents and scientific literature, to achieve the set goal and to solve the main tasks of the research. The second chapter shows numerous reorganizations, as a result of which the number of pedagogic institutes decreased from 47 to 33. Quantitative changes occurred due to the closure of a part of teachers' institutes or their reorganization into pedagogic institutes, restructuring of individual institutions. It is noted that significant changes occurred in the structure of institutes, in particular, faculties were created, reorganized or closed. Part of the faculties of pedagogical institutes were joined to the faculties of universities, arguing that they had a small number of students, as well as to eliminate parallelism in the training of teaching staff. In the early 1960s, the authorities recognized the urgency of these measures and the complex restoration of the faculties began. Attention has been paid to the increase in the number of faculties of physical education, training of primary school teachers, preschool workers, music and singing teachers, industrial training, creation of general science faculties. The important role in the life of universities of their heads and the main collegial bodies - councils - has been clarified. Attention was drawn to the quantitative growth of the teaching staff of the institutes. It was established that the qualitative indicator was unstable. Doctors of science, professors worked in individual institutions. A negative point was that not all rectors, vice-rectors, deans and heads of departments had higher academic qualifications. Emphasis was placed on the introduction since 1957 of the competitive selection and re-election of teaching staff, which increased the responsibility of each scientific and pedagogical worker for the quality of educational and research work. The dissertation describes career guidance work among potential entrants, the forms of which were diverse. One of the most common forms was the organization of self-paid and free preparatory courses, the effectiveness of which was not high. It is noted that a significant number of applicants were industrial workers who had insufficient general education, which led to a decrease in success and an increase in the dropout of young people. It was established that the dynamics of the student body was quite unstable, which was connected, first of all, with the reform of the system of pedagogical higher educational institutions. By nationality, the absolute majority was Ukrainians, and by gender, women. Regarding the social composition, until the beginning of the 1960s, the majority came from employees, and closer to the middle of the decade - workers. The third chapter describes the educational and methodological work of universities, the content and progress of scientific research by teachers and students. It was established that the educational activity had to be carried out in the conditions of insufficient provision of educational facilities in higher education institutions, as well as forced non-rhythmic organization of the educational process, connected with the mobilization of students for agricultural work. Curricula and programs were improved, the characteristic feature of which was overloaded with ideological disciplines. Accordingly, much fewer hours were devoted to the study of specialized disciplines. It has been proven that some work was carried out on the Ukrainianization of the educational process. At the same time, it was established that this policy was not always effective. Considerable attention was paid in the institutes to methodical issues, connections with the school, independent work of young people. The process of organizing pedagogical and production practices has not been neglected. The first of them was attended by young people in secondary schools and other educational institutions. The bases of industrial practice, which was an important component of polytechnic training, were industrial enterprises, where students could demonstrate the ability to apply the acquired knowledge in practice. A component of practical training was field practice. Completion of state exams by graduates is highlighted. The author draws attention to the fact that, for various reasons, not all graduates showed up at their destinations, which ultimately led to the fact that the pedvish schools were unable to fully provide the schools with teachers. Attention is also focused on the research and experimental work of teachers and students. It was found that the universities developed individual and complex scientific research topics on psychological and pedagogical issues, natural sciences, some of which had practical significance for the national economy, expanded creative ties with academic scientific institutions, with which the pedagogical institutes created joint scientific - research laboratories. It tells about the preparation and defense of dissertations for obtaining doctoral and candidate scientific degrees. It is noted that few dissertations were defended and their dynamics were negative. The same applies to the publication of scientific products, the number of which was insignificant (per teacher, on average, there were 0.2-0.3 publications per year). The scientific activity of students is characterized, the work of which was mainly concentrated in scientific clubs, problem groups and student design bureaus. The fourth chapter reveals the main directions of social and political activity. It was found out that the party and Komsomol centers of higher education institutions held political briefings, political hours, thematic Komsomol meetings, debates, meeting evenings with prominent people of the country, thematic evenings, and organized the study of the materials of Communist Party congresses and plenums in order to educate future specialists in the Marxist-Leninist worldview, celebration of state and party holidays, etc. The ideological work among scientific and pedagogical workers who raised their "ideological level" in the relevant circles and seminars, the evening university of Marxism-Leninism, was analyzed. It was found that such forms of work were often perceived by the participants of the educational process without much enthusiasm. They were also involved in numerous propaganda campaigns among the population of the region, which led to overload. In the dissertation, some attention is paid to atheistic, military-patriotic, international education of student youth. Some institutions have established cooperation with foreign partners. As for foreign students studying in pedagogical institutes, their number was insignificant. We are also talking about the student press, which covered current issues of student life, mobilized young people to study hard, and actively participate in public and political life. It is noted that some scientific and pedagogical workers and students demonstrated anti-Soviet sentiments. In addition, immoral acts took place in their environment. The issue of the place in the life of pedagogic higher education institutions of labor education of youth, which had different directions, was also revealed. In particular, young people were involved in agricultural work: they collected corn, dug potatoes, laid silos for the public herd, and carried out political and educational work in collective farm teams. The improvement of cities, the construction of plants and factories, hydroelectric power stations, and objects of household infrastructure could not be done without the youth, they were involved in participation in Saturday and Sunday events. A significant part of the students was mobilized for harvesting on virgin lands, student construction squads were formed. It tells about the activities of students as part of the city's voluntary people's wives, their studies at universities, institutes, schools, faculties of social professions, work in subordinate organizations. The cultural and mass work, in particular the aesthetic education of students, is covered in detail. Young people took part in amateur artistic activity, sports and mass work. The fifth chapter highlights the educational and material base of the republic's higher education institutions, the standard of living, and the daily life of participants in the educational process. The author convincingly proves that the number of educational spaces increased every year, but slowly, as a result of which there was a chronic lack of premises, which complicated the educational process and caused classes to be held in two shifts in many institutions. Every year, the administration of pedagogical higher education institutions took care of the timely and high-quality preparation of the educational and material base before the beginning of the academic year. The concrete facts show that a significant part of the repair, reconstruction and construction of educational and economic premises, dormitories, sports facilities, premises for laboratories and workshops, arrangement of estates was performed by students. They were also involved in the campaign for the transition of educational institutions to full self-service. It was established that allocations for improving the equipment of offices and laboratories, workshops increased annually, book funds grew, and educational and sports facilities of pedvish were improved. Machine parks, botanical gardens, agrobiostations functioned. Attention was drawn to the gradual increase in the area of dormitories, which, however, could not meet the needs of students. Part of the youth, not getting a place in the dormitories, is forced to rent apartments from private individuals. It was found out that it was difficult to provide housing for scientific and pedagogical workers, as the housing fund in the republic was very limited. The housing problem did not allow the higher education institutions to be staffed with highly qualified teaching staff. It was researched that most universities had canteens, but often their capacity was not high. Scholarship provision for young people and salaries of employees of institutes are shown. The process of improving the health of students, which was organized primarily by equipping sports and health camps, is described in detail. It is noted that the institutes took care of the students' health. For this purpose, medical centers were equipped, which carried out significant medical, preventive and sanitary-educational work among students.педагогічний інститутстудентвикладач«хрущовська відлига»навчанняпрактикадисертаціягуртоквихованняприміщенняїдальнягуртожитокpedagogical institutestudentteacher"Khrushchev thaw"studypracticedissertationclubeducationroomdining roomdormitoryBook