Особливості фізіологічної дії та використання різних груп ретардантів в рослинництві

Abstract

Тенденції розвитку світового рослинництва передбачають використання синтетичних регуляторів росту рослин, що є одним із центральних напрямів забезпечення глобальної потреби людства у підвищенні урожайності та якості продукції сільськогосподарських культур. Серед синтетичних регуляторів росту рослин особливе значення мають ретарданти. Використання цієї групи сполук дає можливість генерувати напрямок мобілізації потенційних можливостей рослинного організму на різних етапах онтогенезу, що впливає на гормональний статус рослини, вуглеводний і азотний обмін, підвищуючи стійкість до дефіцитних станів, екстремальний умов середовища, покращуючи стійкість до фітопатогенів. Встановлено, що дія на рослини ретардантів як препаратів антигіберелінового впливу реалізує перебудову характеру донорно-акцепторних відносин внаслідок регуляції ростових процесів, атрагуючої активності «стоку» та донорної активності листка, перерозподілу потоків асимілятів та елементів мінерального живлення як між вегетативними, так і генеративними органами рослини через зміни гормональної регуляції морфогенезу, особливостей накопичення, тимчасового депонування і розподілу асимілятів між конкуруючими процесами. За механізмом впливу на рослину діючі речовини, які входять до складу ретардантів, умовно можна поділити на дві групи. Одні активно впливають на екзогенні (синтезовані рослиною) регулятори росту шляхом інгібування біосинтезу гібереліну, змінюючи при цьому активність ауксину і паралельно збільшуючи активність абсцизової кислоти та цитокініну. Інші змінюють баланс у бік посилення синтезу етилену, який активізує процеси руйнування клітинних структур і прискорює старіння клітин. Окрім того встановлено,що застосування ретардантів та стимуляторів росту може бути ефективним засобом підвищення харчової цінності та регулювання процесів метаболізму на різних стадіях онтогенезу, враховуючи формування унікального за своїм біохімічний складом та співвідношенням поживних речовин урожаю

Тенденции развития мирового растениеводства предусматривают использование синтетических регуляторов роста растений, которое является одним из центральных направлений обеспечения глобальной потребности человечества в повышении урожайности и качества продукции сельскохозяйственных культур. Среди синтетических регуляторов роста растений особое значение имеют ретарданты. Использование этой группы соединений дает возможность генерировать направление мобилизации потенциальных возможностей растительного организма на разных этапах онтогенеза, влияет на гормональный статус растения, углеводный и азотный обмен, повышая устойчивость к дефицитных состояний, экстремальный условий среды, улучшая устойчивость к фитопатогенов. Установлено, что воздействие на растения ретардантов в качестве препаратов антигиберелинового влияния реализует перестройку характера донорно-акцепторных отношений в результате регуляции ростовых процессов, атрагирующей активности «стока» и донорной активности листа, перераспределения потоков ассимилятов и элементов минерального питания как между вегетативными, так и генеративных органами растения через изменения гормональной регуляции морфогенеза, особенностей накопления, временного депонирования и распределения ассимилятов между конкурирующими процессами. По механизму воздействия на растение действующие вещества, которые входят в состав ретардантов, условно можно разделить на две группы. Одни активно влияют на экзогенные (синтезированные растением) регуляторы роста путем ингибирования биосинтеза гиббереллина, изменяя при этом активность ауксина и параллельно увеличивая активность абсцизовой кислоты и цитокинина. Другие меняют баланс в сторону усиления синтеза этилена, который активизирует процессы разрушения клеточных структур и ускоряет старение клеток. Кроме того установлено, что применение ретардантов и стимуляторов роста может быть эффективным средством повышения пищевой ценности и регулирования процессов метаболизма на разных стадиях онтогенеза, учитывая формирование уникального по своему биохимическому составу и соотношению питательных веществ урожая.

Trends in the world of vegetation show the usage importance of synthetic plant growth regulators, which are the main global need area for humankind to increase the yield and quality of crops. Among synthetic plant growth regulators, retardants are of particular importance. The usage of this group of compounds makes it possible to generate the direction of mobilization of plant organism potentials at different stages of ontogeny, which affects the hormonal status of the plant, carbohydrate, and nitrogen metabolism, increasing resistance to deficient states, extreme environmental conditions, and improving the resistance. It is established that the effect on the plants of retardants as drugs of anti-gibberellin effect realizes the restructuring of the nature of "source-sink" relations due to regulation of growth processes, the trading activity of 'sink' and donor activity of leaf, redistribution of streams of assimilates and elements of minerals of vegetative genera Changes in the hormonal regulation of morphogenesis, features of accumulation, temporary deposition and distribution of assimilates between competing processes. According to the mechanism of influence on the plant, the active substances that are part of the retardants can be divided into two groups. Some actively influence endogenous (plant-synthesized) growth regulators by inhibiting gibberellin biosynthesis, thereby altering auxin activity and in parallel increasing abscisic acid and cytokinin activity. Others shift the balance toward enhancing ethylene synthesis, which activates cellular destruction processes and accelerates cellular aging. In addition, it has been established that the use of retardants and growth promoters can be an effective means of increasing nutritional value and regulating metabolism at different stages of ontogeny, given the formation of a unique biochemical composition and nutrient ratio of the crop