Виховний вплив дорослих на формування мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності дошкільників до навчання в школі: теоретичний аспект

Abstract

У статті проаналізовано зміст підготовки дітей у закладах дошкільної освіти щодо проблеми формування у майбутніх школярів мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності до навчання. Визначено, що під спеціальною готовністю до навчання в школі розуміється готовність до засвоєння освітньої програми з певних дисциплін, яка передбачає сукупність специфічних знань, умінь і навичок (ЗУНів) або передумов оволодіння ними. З’ясовано специфіку і умови формування мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності дошкільнят до навчання в школі. Визначено, що лінгвістичний розвиток пов’язаний як з підготовкою до навчання грамоти, так і відбувається у нерозривній єдності з розвитком мовлення впродовж усього дошкільного дитинства, а не тільки в старшому віці; сприяє вихованню інтересу до явищ мови, розвиває мовленнєво-мовні та лінгвістичні здібності дитини. Спираючись на суб’єктно-діяльнісний підхід, припущено, що ядром моделі мовленнєво-мовного та лінгвістичного розвитку є динамічна структура співпереживань взаємин дитини і найближчого соціокультурного оточення, які разом складають різні дитячо-дорослі спільноти (насамперед, дитячо-батьківську і дитячо-педагогічну), які прагнуть до досягнення рівня колективного суб’єкта. Взаємопов’язаний комплекс зазначених суб’єктів здійснює системоутворювальну, опосередковану і компенсаторну функції щодо різних біосоціокультурних впливів на дитяче мовлення. Такий підхід до проблеми дає змогу подолати принцип безпосередності у вивченні різних біосоціокультурних чинників мовленнєво-мовного та лінгвістичного розвитку дитини. Аналіз досліджень розвитку мовлення дітей дошкільного віку, зокрема, щоденникових записів, допоміг виявити умовний еталон норми засвоєння дитиною дошкільного віку рідної мови. Сформулювало висновки щодо сучасних уявлень про онтогенез мовлення дошкільника. Доведено, що сенсорний інформаційний комплекс становлять слухові, візуальні й тактильні образи, які, доповнюючи, підсилюючи один одного, збільшують кількість корисних сигналів, розширюють мовленнєвий простір, що, зі свого боку, сприяє обмеженню варіантів при виборі адекватного мовленнєвого зразка під час сприймання, розпізнавання та усвідомлення усного мовлення. На засвоєння дітьми елементів системи мови впливають основні чинники, а саме: залежність від простоти або складності мовного явища і ступеня його комунікативної значущості. Визначено, що «мовленнєво-мовна та лінгвістична готовність до навчання в школі» – це цілісне утворення, представлене сукупністю особистісно-цільового, змістовного і процесуального компонентів, які дають можливість дошкільнику ефективно виконувати в школі функцію суб’єкта навчальної діяльності. Зроблено висновок про те, що формування мовленнєво-мовної та лінгвістичної готовності дошкільників до навчання в школі розглядається крізь призму її взаємозв’язків із компонентами зовнішньої і внутрішньої структур освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. Є сенс запровадження більш широкого вжитку терміну «лінгвістичний розвиток дошкільників» у комплексних освітніх програмах

В статье проанализировано содержание подготовки детей в учреждениях дошкольного образования по проблеме формирования у будущих школьников речевой и лингвистической готовности к обучению. Определено, что под специальной готовностью к обучению в школе понимается готовность к усвоению образовательной программы по определенным дисциплинам, которая предусматривает совокупность специфических знаний, умений и навыков (ЗУН) или предпосылок овладения ими. Выяснены специфику и условия формирования речевой и лингвистической готовности дошкольников к обучению в школе. Определено, что лингвистическое развитие связано как с подготовкой к обучению грамоте, так и происходит в неразрывном единстве с развитием речи на протяжении всего дошкольного детства, а не только в старшем возрасте; способствует воспитанию интереса к явлениям языка, развивает речевые и лингвистические способности ребенка. Опираясь на субъектно-деятельностный подход, предположено, что ядром модели речевого и лингвистического развития является динамическая структура сопереживаний взаимоотношений ребенка и ближайшего социокультурного окружения, которые вместе составляют различные детско-взрослые сообщества (прежде всего, детско-родительское и детско-педагогическое). , стремящихся к достижению уровня коллективного субъекта Взаимосвязанный комплекс указанных субъектов осуществляет системообразующую, опосредованную и компенсаторную функции по разным биосоциокультурным воздействиям на детскую речь. Такой подход к проблеме позволяет преодолеть принцип непосредственности в изучении различных биосоциокультурных факторов речевого и лингвистического развития ребенка. Анализ исследований развития речи детей дошкольного возраста, в частности дневниковых записей, помог выявить условный эталон нормы усвоения ребенком до школьного возраста родного языка. Сформулировало выводы о современных представлениях об онтогенезе речи дошкольника. Доказано, что сенсорный информационный комплекс составляют слуховые, визуальные и тактильные образы, которые, дополняя, усиливая друг друга, увеличивают количество полезных сигналов, расширяют речевое пространство, что, со своей стороны, способствует ограничению вариантов при выборе адекватного речевого образца во время восприятия. и осознание устной речи. На усвоение детьми элементов системы языка влияют основные факторы: зависимость от простоты или сложности речевого явления и степени его коммуникативной значимости. Определено, что «речевая и лингвистическая готовность к обучению в школе» – это целостное образование, представленное совокупностью личностно-целевого, содержательного и процессуального компонентов, которые дают возможность дошкольнику эффективно выполнять в школе функцию субъекта учебной деятельности. Сделан вывод о том, что формирование речевой и лингвистической готовности дошкольников к обучению в школе рассматривается через призму ее взаимосвязей с компонентами внешней и внутренней структур образовательного процесса в учреждении дошкольного образования. Есть смысл введения более широкого употребления термина «лингвистическое развитие дошкольников» в комплексных образовательных программах

The article analyzes the content of training of children in pre-school educational institutions regarding the problem of forming speech and linguistic readiness for study. It is determined that special readiness for study at school means readiness for the acquisition of the educational program in certain disciplines, which envisages a set of specific knowledge, abilities and skills or the prerequisites for their mastery. The specifics and conditions of formation of speech and linguistic readiness of pre-schoolers for study at school have been cleared out. It is determined that linguistic development is connected not only with the preparation for the study of reading and writing, but it takes place in inextricable unity with the development of speech throughout the pre-school period, and not only in the elderly age; it promotes the educational interest in the phenomena of language, develops speech and linguistic abilities of the child. Based on the subjective-activity approach, it is assumed that the core of the model of speech and linguistic development is the dynamic structure of empathy of the child’s relationship and the closest socio-cultural environment, which together make up various children and adults communities (in the first place, children-parents and children-pedagogues) who aspire to achieve the level of the collective subject. The interconnected complex of these subjects carries out system-forming, mediated and compensatory functions in relation to various bio-social and cultural influences on children’s speech. This approach to the problem can overcome the principle of immediacy in the study of various socio-cultural factors of speech and linguistic development of the child. The analysis of studies on the development of speech of pre-school children, in particular, diary entries, has helped to identify a conditional standard for the assimilation of a child of the preschool age of the native language. The conclusions about contemporary notions about pre-school children’s ontogenesis have been formulated. It is proved that the sensory information complex consists of auditory, visual and tactile images, which, in addition, amplifying each other, increase the number of useful signals, expand the speech space, which, in turn, helps to limit the choices when choosing the adequate speech sample during the perception, recognition and awareness of spoken language. For the assimilation by children the elements of the language system influence the following factors, namely: dependence on the simplicity or complexity of the language phenomenon and the degree of its communicative significance. It is determined that speech and linguistic readiness for study at school» is an integral entity represented by a set of personal-purposeful, substantive and procedural components that enable the pre-school child to effectively perform the function of the subject of educational activity at school. It is concluded that the formation of speech and linguistic readiness of preschool children for study at school is considered through the prism of its interconnections with the components of the external and internal structures of the educational process in the institution of pre-school education. It is reasonable to introduce a wider use of the term «linguistic development of pre-schoolers» in the integrated educational programs